Ухвала суду № 37684695, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/55266/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкун В.В.,

представника позивача Іськіва І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року

у справі № 2а-7460/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (далі - позивач, ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»)

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Яворівському районі)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ з НВП «Енергія-Новояворівськ» звернулось у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Яворівському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0000612320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0000612320.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року при господарських взаємовідносинах із ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ», за результатами якої складено акт від 08.06.2011 року № 615/32-2/32789941.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту у лютому 2011 року з податку на додану вартість суму 885 873,50 гривні, що призвело до заниження у лютому 2011 року суми ПДВ в розмірі 885 873,50 гривні.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612320 від 20.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 107 343,00 гривні, у тому числі за основним платежем 885 874,00 гривні та 221 469,00 гривень за штрафними санкціями.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/ або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.4. ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ПК України, якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» були укладені господарські договори: № ТЕС412 від 04.12.2010 року, згідно з яким ТзОВ «ІН-БУД- КИЇВ» зобов'язалося виконати роботи з утеплення фасаду Новояворівська ТЕС, а ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи; № РТ2112 від 21.12.2010 року, згідно з умовами якого ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» зобов'язалося виконати роботи з реконструкції теплових мереж 1-го та 2-го районів м. Новояворівськ, а ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи; № 05/01-1 від 05.01.2011 року, згідно з яким ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» зобов'язалося виконати роботи із очистки і заміни фільтрів на градирні МАКСІ-600 на Новояворівській ТЕС, а ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зоов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи; № 11/01-1 11.01.2011 року, згідно з яким ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» зобов'язалося виконати роботи із заміни фільтрів на КВОУ для ГТУ на Новояворівській ТЕС, а ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи; № 18/01-1 від 18.01.2011 року, згідно з умовами якого ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов'язалося виконати роботи із очистки і заміни фільтрів на градирні ИВА-1000 на Новояворівській ТЕС, а ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року № 375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування - довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Фактичне виконання договорів укладених між ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином складеними первинними документами.

Також, судами встановлено та вбачається з Акту перевірки, що відповідач посилається на акт перевірки ТзОВ «ІН-БУД-КИЇВ» і зазначає, що згідно АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» за період лютий 2011 року відповідно до додатку 5 Декларацій з ПДВ встановлено завищення задекларованих податкових зобов'язань сформовано за рахунок наступних контрагентів - покупців, в т.ч. ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ».

У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем передчасно зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року у справі № 2а-7460/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько