Ухвала суду № 37684631, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К/800/41901/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року

у справі №2а-0570/21/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (надалі - ВАТ «Енергомашспецсталь»)

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Краматорську Донецької області ДПС)

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС)

за участю Прокуратури Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Краматорську Донецької області ДПС, третя особа СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС за участю Прокуратури Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2010р. №0003051502/0/51291.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 19.11.2010р. позивач подав до ДПІ у м.Краматорську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010р. з додатками №№1-5 до неї. Згідно з рядком 25.1 декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді становила 30872660грн. Згідно з додатком №2 до вказаної податкової декларації «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість становив 30872660грн., фактично сплачено 30872660грн.

Згідно з Довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду (додаток №2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р.) до бюджетного відшкодування за жовтень 2010р. позивачем заявлено: залишок від'ємного значення за січень 2010р. в сумі 374129грн., фактично сплачено 374129грн.; залишок від'ємного значення за лютий 2010р. в сумі 359279грн., фактично сплачено 3592790грн.; залишок від'ємного значення за березень 2010р. в сумі 6974209грн., фактично сплачено 6974209грн.; залишок від'ємного значення за травень 2010р. в сумі 2580214грн., фактично сплачено 2580214грн.; залишок від'ємного значення за червень 2010р. в сумі 8629900грн., фактично сплачено 8629900грн.; залишок від'ємного значення за вересень 2010р. в сумі 11954929грн., фактично сплачено 11954929грн.

В період з 19.11.2010р. по 09.12.2010р. органом державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Енергомашспецсталь» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010р., за результатами якої складено акт від 09.12.2010р. №2676/15-2-00210602, яким встановлено порушення позивачем пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. на суму 4798362грн. і, відповідно до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 4798362грн.

Згідно з актом перевірки (стор. акту 34) завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2010р. на суму 4798362грн. стало наслідком неврахування позивачем висновків, викладених в актах перевірки від 03.06.2010р. №1183/23-3-00210602, від 14.07.2010р. №1554/23-3-00210602, від 16.08.2010р. №1813/23-3-00210602, якими встановлено завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. на 2218148грн. та травень 2010р. на 2580214грн. по операціям з ТОВ ТК «Оптимум». Вказане не враховано платником податків в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р., не проведено зменшення залишків від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2010р. на 2218148грн. та травень 2010р. на 2580214грн.

В даних актах зазначено, що при формуванні податкового кредиту березня 2010р. та травня 2010р. позивач в порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ ТК «Оптимум», якими не було задекларовано суму податку на додану вартість у відповідних звітних податкових періодах.

На підставі вказаного акту (від 09.12.2010р. №2676/15-2-00210602) відповідачем 20.12.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0003051502/0/51291, яким позивачу зменшено заявлену ним суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4798362грн. по декларації за жовтень 2010р.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що податковий кредит звітних податкових періодів березня та травня 2010р. позивачем сформований за фактом придбання товарів у ТОВ ТК «Оптимум» на підставі умов укладеного договору від 26.02.2010р. №15/455.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 цього Закону, слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 наведеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність з'ясування судами питання, яке мало значення для прийняття рішення, а саме питання щодо поставки товару: чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення; суд вказав на необхідність дослідження первинних бухгалтерських документів (угод оренди чи відповідального зберігання товару, довіреностей на отримання товарів та інших документів, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжних документів, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення господарської операції; суд вказав на необхідність з'ясування питання чи мали операції між позивачем та контрагентом реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету. Також вказувалося на необхідність надання правової та юридичної оцінки доводам податкового органу, який заперечував проти позову, про те, що згідно з листом ТОВ ТК «Оптімум» від 17 жовтня 2010 року №17-10 та протоколом обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08 жовтня 2010 року у ТОВ ТК «Оптімум» вилучені фінансово-господарські документи.

Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013р. зобов'язано сторін надати суду докази, на які звернув увагу Вищий адміністративний суд України.

На виконання зазначеної ухвали, в підтвердження факту виконання господарських операцій за договором від 26.02.2010р. №15/455, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником, позивачем надані: специфікація №1 від 26.02.2010р., специфікація №2 від 26.02.2010р., специфікація №3 від 26.02.2010р., специфікація №6 від 26.02.2010р., специфікація №7 від 26.02.2010р., специфікація №8 від 26.02.2010р.; приходні ордери від 01.03.2010р. №71 з додатком до нього, від 01.03.2010р. №76 з додатком до нього, від 01.03.2010р. №77 з додатком до нього, від 01.05.2010р. №130 з додатком до нього, від 01.05.2010р. №131 з додатком до нього, від 01.05.2010р. №132 з додатком до нього; видаткові накладні від 01.03.2010р. №№403, 402, 404, від 01.05.2010р. №1140, від 01.05.2010р. №1141, від 01.05.2010р. №1142; податкові накладні до рахунків від 01.03.2010р. №№403, 402 та 404, до рахунку від 01.05.2010р. №1140, до рахунку від 01.05.2010р. №1140, до рахунку від 01.05.2010р. №1142; накладні на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей від 03.03.2010р. №29Б, від 05.03.2010р. №32Б, від 07.03.2010р. №34Б, від 09.03.2010р. №36Б, від 14.03.2010р. №41А, від 18.03.2010р. №45Б, від 18.03.2010р. №45А, від 21.03.2010р. №48А, від 22.03.2010р. №49А, від 24.03.2010р. №51Б, від 27.03.2010р. №54А, від 30.03.2010р. №57А, від 01.05.2010р. №92А, від 02.05.2010р. №93, від 03.05.2010р. №94, від 04.05.2010р. №95, від 05.05.2010р. №96, від 06.05.2010р. №97А, від 08.05.2010р. №99А, від 10.05.2010р. №102, від 11.05.2010р. №103, від 14.05.2010р. №106А, від 16.05.2010р. №108, від 18.05.2010р. №110А, від 19.05.2010р. №112, від 20.05.2010р. №113, від 22.05.2010р. №115А, від 26.05.2010р. №119, від 27.05.2010р. №120, від 29.05.2010р. №123Б, від 30.05.2010р. №124, від 31.05.2010р. №125Б; рахунки-фактури від 01.03.2010р. №402 на суму 5855074,85грн. (з ПДВ), від 01.04.2010р. №897 на суму 8651799,62грн. (з ПДВ), від 01.05.2010р. №1142 на суму 929685,50грн. (з ПДВ), від 01.04.2010р. №898 на суму 3900690,94грн. (з ПДВ), від 01.03.2010р. №403 на суму 5533319,82грн. (з ПДВ), від 01.03.2010р. №404 на суму 1920492,29грн. (з ПДВ), від 01.05.2010р. №1140 на суму 7498502,28грн. (з ПДВ), від 01.05.2010р. №1141 на суму 7053093,60грн. (з ПДВ); прибуткові ордери до видаткових накладних; платіжні доручення; реєстр платіжних доручень (з банківської установи) за період з 31.05.2011р. по 30.06.2011р. на загальну суму 4654700грн.; акт приймання-передачі векселів від 06.07.2011р. на суму 703967,59грн.; довідки про рух товару на підприємстві; сертифікати якості; «отвесні».

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до п.6.3 договору від 26.02.2010р. №15/455 постачальник зобов'язався надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: сертифікат якості, накладну (з обов'язковим відображенням отримувача продукції), податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Згідно з п.6.4 договору якщо на час передання продукції якісь документи відсутні, вони повинні бути надані протягом п'яти календарних днів після передання продукції.

Згідно з п.6.5 договору у випадку ненадання документів протягом строку, вказаного в п.6.4 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару.

Разом з тим, позивачем не надані суду товарно-транспортні накладні, надання яких є умовою договору.

Твердження позивача про те, що останній звертався до ТОВ «ТК Оптимум» з листами від 09.04.2010р., від 10.03.2010р. та від 07.05.2010р. щодо надання товарно-транспортних накладних, яких надано не було, судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки доказів надіслання на адресу ТОВ «ТК Оптимум» вказаних листів позивач не надав.

Крім того, судами вірно зазначено, посилання позивача про те, що згідно з даними канцелярії такі докази на підприємстві не збереглися у зв'язку із закінченням 3-річного строку зберігання реєстраційних журналів вхідних, вихідних та внутрішніх документів і річного строку зберігання реєстрів відправленої кореспонденції, є неприйнятними через те, що позивачу було відомо про те, ухвалою Вищого адміністративного суду України в від 14.03.2013р. рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Поряд з цим, слід також зазначити, що відповідно до пункту 2.10 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, на який посилався позивач, обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2011р., починається з 01.01.2012р.

Судами також встановлено, що надані позивачем сертифікати якості не містять інформації ким саме вони були підписані (не зазначено П.І.Б. та посаду особи, яка їх підписала, відсутні інші дані, які б давали змогу ідентифікувати вказану особу), тобто не відповідають встановленим законодавством вимогам до первинних документів, а надані позивачем «отвесні» є внутрішніми документами позивача, які підтверджують переваження товару структурним підрозділом позивача, і не є доказом виконання господарських операцій.

Реєстр платіжних доручень (з банківської установи), що наданий позивачем, також є неприйнятним, оскільки стосується періоду після проведення перевірки позивача.

Докази в підтвердження того, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок) по договору, а також первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, довіреності на отримання товарів та інші документи, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжні документи, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення вказаної господарської операції, позивачем не надано.

Оплату всього товару по договору від 26.02.2010р. №15/455 - не підтвердив.

Посилання позивача на те, що надати всі документи не може через те, що з боку ТОВ «ТК Оптимум» були порушені умови договору, є неприйнятними, оскільки сплатити пеню в порядку, встановленому п.6.5 договору, за невиконання обов'язку щодо надання документів позивач від контрагента не вимагав. З вказаних питань у встановленому законом порядку до суду не звертався.

Щодо тверджень позивача на те, що розрахунок з контрагентом проводився не лише платіжними дорученнями, а й векселями, то судами встановлено, що акт приймання-передачі векселів датований після проведення перевірки та винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення. Крім того, як пояснив представник позивача, векселі назад до позивача не поверталися, в бухгалтерському обліку операції з векселями не відображалися.

Отже, доказів в підтвердження того, що господарські операції з придбання та реалізації товарів по договору від 26.02.2010р. №15/455, що укладений між ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником та ВАТ «Енергомашспецсталь» як покупцем, мали реальний характер, позивачем суду не надано.

Докази стосовно подій щодо вилучення у ТОВ ТК «Оптимум» фінансово-господарських документів згідно з листом вказаного підприємства від 17.10.2010р. №17-10 та протоколом обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08.10.2010р. у відповідача та третьої особи відсутні.

Також судами зазначено, що перевірку контрагента позивача (ТОВ ТК «Оптимум») органом державної податкової служби провести не можливо через відсутність вказаного контрагента за місцем реєстрації.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.В. Приходько