Ухвала суду № 37684601, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/800/53669/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

секретаря судового засідання Бовкун В.В.,

представника позивача Гнатюк К.В.,

представника відповідача Куцевол Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року

у справі № 2а/0470/11314/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» (далі - позивач, ТОВ «Укрсплав»)

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі - відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська)

про визнання незаконними дії, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Укрсплав» звернулось у вересні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про: визнання незаконними дій по проведенню перевірки, результати якої оформлено актом перевірки № 2439/22/31646224 від 18.06.2012 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0104472301 від 12.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 091 027,50 гривень, з яких за основним платежем - 3 272 822,00 гривні та штрафною санкцією - 818 205,50 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0104462301 від 12.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 487 646,31 гривень, з яких за основним платежем - 1 190 117,00 гривень та штрафною санкцією 297 529,31 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року скасована та прийнята нова постанова, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем 18.06.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивачу з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Еколект» (далі - ТОВ «Еколет») за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 2439/22/31646224 від 18.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства; пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 272 822,00 гривні, у тому числі за І квартал 2010 року на 3 272 822,00 гривні; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 190 117,25 гривень, у тому числі за січень 2010 року на суму 388 551,85 гривня, за лютий 2010 року на суму 801 565,40 гривень.

До такого висновку перевіряючи дійшли з тих підстав, що контрагент позивача ТОВ «Еколет» по ланцюгу постачання мав сумнівні угоди з контрагентом ТОВ «Карат», та відсутні всі первинні документи які дають підстави для визначення реальності виконання угоди.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0104472301 від 12.07.2012 року, яким ТОВ «Укрсплав» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 091 027,50 гривень, із них за основним платежем 3 272 822,00 гривні та штрафною санкцією 818 205,50 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0104462301 від 12.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 487 646,31 гривень, із них за основним платежем 1 190 117,00 гривень та штрафною санкцією 297 529,31 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки така проведена з порушенням норм Податкового кодексу України (далі - ПК України). Представником позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, факт проведення розрахунків згідно договору підтверджується платіжними дорученнями, товар, придбаний від контрагента відповідно до умов договору, був використаний в господарській діяльності позивача.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, погодився з висновками відповідача щодо відсутності доказів, первинних документів, отримання товару - сировини у контрагента ТОВ «Еколет» в перевіряємий період, а тому прийшов до висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість за перевіряємий період.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська надіслано не адресу ТОВ «Укрсплав» запит про надання пояснені та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Еколект» за січень, лютий 2010 року від 11.05.2012 року № 7648/10/22-4, який отриманий позивачем 20.06.2012 року вх. № 267.

Відповідно до супровідного листа Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 23959/10/22-583 від 28.09.2012 року на адресу позивача надіслано акт № 2439/22/31646224 від 18.06.2012 року, який отриманий ТОВ «Укрсплав» 02.10.2012 року.

На підтвердження правомірності проведення перевірки представниками відповідача надані: наказ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська служби від 15.06.2012 року № 403 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрсплав», повідомлення від 15.06.2012 року № 6911, копії декларацій кур'єрської служби доставки, копія квитанції про надання послуг поштового зв'язку, витяг з електронного журналу реєстрації вхідної кореспонденції, копія титульного аркушу з відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Відповідно до копій декларацій кур'єрської служби доставки поштові відправлення не були доставлені адресату в зв'язку з його відсутністю за адресою та повернуті відправнику.

В відповіді директора кур'єрської служби доставки «Скайнет Ворлдвайд Експрес» № 34/12 від 04.12.2012 року на адвокатській запит № 04/12 від 04.12.2012 року зазначено, що в компанії не зареєстровано надання послуг будь-якій податковій інспекції м. Дніпропетровська, а нумерація декларацій кур'єрської служби складається з дванадцяти цифр.

Судом першої інстанції у судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_6, яка щодо обставин проведення перевірки повідомила наступне.

20.06.2012 року підприємством було отримано запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Еколект» за січень, лютий 2010 року від 11.05.2012 року № 7648/10/22-4. Протягом 10 робочих днів після отримання запиту особисто свідком були підготовлені та доставлені до податкового органу запитувані документи. Первинні документи були без супровідного листа передані податковому інспектору в службовому кабінеті. Надати документи раніше 20.06.2012 року було неможливо, оскільки підприємству ще не було відомо про існування запиту, тому є незрозумілим факт складання податковим органом акту перевірки від 18.06.2012 року на підставі первинних документів, наданих після 20.06.2012 року. Крім того, ТОВ «Укрсплав» знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві постійно знаходяться працівники, які отримують кореспонденцію в будь-який час її надходження, тому відомості, зазначені в деклараціях служби кур'єрської доставки про те, що в робочий час позивачу неможливо було вручити поштове відправлення, не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за утриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 4.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (чинного на момент виникнення правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку з; ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при ї: імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операція; межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону України податкова накладна складається ; момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги} на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Факт реальності господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом першої інстанції податковими накладними, видатковими накладними, договором оренди, додатковими угодами, актами прийому-передачі, податковими розрахунками, платіжними документами, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Факт проведення розрахунків згідно договору підтверджується дослідженими судом першої інстанції платіжними дорученнями. Товар, придбаний від контрагента відповідно до умов договору, був використаний в господарській діяльності позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у ТОВ «Укрсплав» наявні основні фонди, виробничі та складські приміщення обладнання, працівники, транспортні засоби для здійснення господарської діяльності та на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Еколект», було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно зазначив, що норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами податкових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно того, що через визнання іншим податковим органом нікчемною угоди між ТОВ «Еколект» та ТОВ «Карат» є нікчемною угода між ТОВ «Еколект» та ТОВ «Укрсплав».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про дотримання Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська вимог пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України при проведенні перевірки ТОВ «Укрсплав», таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки суперечать вимогам п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вчинені не у спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укрсплав» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсплав» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року у справі № 2а/0470/11314/12 - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2013 року у справі № 2а/0470/11314/12 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько