Ухвала суду № 37684585, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/12411/11

К/9991/11732/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Житомирської області та Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року

у справі № 2а-7237/09/0670

за позовом Державного підприємства «Липницький спиртовий завод»

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області,

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року, позов Державного підприємства «Липницький спиртовий завод» (позивач) до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 15 жовтня 2009 року, № 0000942301/0 від 15 жовтня 2009 року та № 0002831701/0 від 15 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, прокуратура та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій Прокуратурою Житомирської області касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області (правонаступник ДПІ у Лугинському районі Житомирської області), в поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та закрити провадження у справі.

В запереченні на касаційну скаргу податкового органу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Лугинською МДПІ Житомирської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Лугинської МДПІ Житомирської області на Лугинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Липницький спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 12/23-15/00374628 від 05 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 197 805,00 грн. (2 389 353,00 грн. - основний платіж, 808 452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 226 698,00 грн. (2 151 132,00 грн. - основний платіж, 1 075 566,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002831701/0 від 15 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 823,24 грн. (941,08 грн. - основний платіж, 1 882,16 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням приросту балансової вартості запасів та податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок ненадання в ході проведення перевірки ветеринарних довідок, сертифікатів якості, складських квитанцій або складських свідоцтв на придбане зерно, неправомірним формуванням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при понесенні витрат на теплову енергію (газу) та електроенергії, використаної у виробництві етилового спирту, понад питомі норми витрат, а також протиправним нарахуванням амортизаційних відрахувань на вартість автомобіля, який в період з вересня 2008 року по червень 2009 року не використовувався в господарській діяльності підприємства.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ДП «Липницький спиртовий завод» підпункту 4.3.6 пункту 4.3 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з огляду на незабезпечення утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із суми внесків на страхування працівників відомчої сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для формування платником податків даних податкового обліку є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт) з метою їх використання в межах власної господарської діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судовими інстанціями, фактичне здійснення господарських операцій з поставки на адресу ДП «Липницький спиртовий завод» зернових культур в розглядуваній ситуації засвідчується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій не надано.

При цьому слід зазначити, що ненадання позивачем сертифікатів якості та ветеринарних довідок за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Також, оскільки пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат, та понаднормові витрати природного газу та електричної енергії даними обмеженнями не передбачені, у відповідача були відсутні правові підстави для виключення вказаних витрат з даних податкового обліку підприємства.

Згідно з підпунктом 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Відповідно до підпункту 8.4.6 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Отже, балансова вартість групи основних фондів не зменшується на балансову вартість одиниці цієї групи, що тимчасово виведена з експлуатації, та з метою оподаткування продовжує амортизуватись, а відтак донарахування ДП «Липницький спиртовий завод» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаним епізодом є безпідставним.

Підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) є видом обов'язкового страхування.

З огляду на викладене, підстави для утримання та перерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб із суми внесків на страхування працівників відомчої сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Лугинську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирської області її правонаступником - Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Касаційні скарги Прокуратури Житомирської області та Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.