Ухвала суду № 37684574, 20.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/12233/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Залиман" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Залиман" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Приватне підприємство "Залиман" (далі - ПП "Залиман") звернулось до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Красноградська МДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позов ПП "Залиман" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року апеляційну скаргу Красноградської МДПІ задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ПП "Залиман" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Залиман" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Красноградською МДПІ 25.03.2011 року була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт №352/15-34172551 від 25.03.2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 8 один прим. 2, п. 8 один прим. 7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ (скороченій) за грудень на суму 215800 грн., а саме: суму ПДВ, нараховану сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядження такого сільськогосподарського підприємства. Перевіркою встановлено неправомірне застосування пільги (код пільги за Довідником пільг 140101368) на загальну суму 215800, 00 грн. та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по загальній декларації з ПДВ за грудень на суму 215800, 00 грн.

На підставі акту перевірки Красноградською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031500 від 13.04.2011 року.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА в Харківській області та ДПА України. Рішенням ДПА в Харківській області №19210/25-103 від 28.04.2011 року скаргу ПП «Залиман» залишено без розгляду в зв'язку з відсутністю печатки на підписі представника. Скарга, подана 06.05.2011 року до ДПА України, залишилась без розгляду.

Судом першої інстанцій задоволені позовні вимоги та встановлено відсутність порушення позивачем вимог передбачених п. 8 один прим. 2, п. 8 один прим. 7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», але суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи позивачеві в задоволенні позову дійшов до висновку, що зазначені порушення мали місце, а відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000031500 від 13.04.2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки акту перевірки щодо виявленого порушення ґрунтуються на тому, що в порушення вимог п.п. 5.1. п. 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», підприємством включено до складу податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) реалізацію цукру за відсутності в спеціальному свідоцтві платника ПДВ зазначеного виду діяльності, а саме: 15.83.0 «Виробництво цукру», як цього вимагає п. 8 один. прим. 10 ст. 8 один. прим. Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Залиман» є сільськогосподарським підприємством та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість 01.02.2009 року згідно Свідоцтва №100170223 серії НБ №064730.

ПП «Залиман» в 2010 року виростило та зібрало на площі 205 га. 4254 тонни цукрового буряка.

В розумінні п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Вказаний пункт Закону не містить вимог чи застережень з приводу необхідності здійснення обробки (переробки) сільськогосподарських товарів самостійно платником податків.

Згідно пп.8-1.15.5 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію".

Підпунктом 8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Постановою КМУ від 21.01.2009 року №23 затверджений перелік видів діяльності за кодами згідно КВЕД, на які поширюється спеціальний режим. Редакція Постанови КМУ №23, що діяла до 03.07.2009 року до дати набрання чинності змін, внесених Постановою КМУ №648 від 1.07.2009 року, не передбачала окремих кодів згідно КВЕД для діяльності з переробки (обробки) сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Згідно вказаної постанови КМУ, діяльність по переробці сільськогосподарської продукції власного виробництва вважається діяльністю в сфері сільського господарства.

Відповідно до пп.3.1 п.3 «Терміни, визначення та правила користування КВЕД»НК України «КВЕД», затвердженого відповідно до Закону України «Про стандартизацію», замовників, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом продукції, класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію.

Тобто, замовники, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний з виробництвом продукції, згідно КВЕД класифікуються як виробники такої продукції у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що переробка (обробка) цукрових буряків, безпосередньо вирощених позивачем, була здійснена у 2010 році згідно договору переробки (обробки) цукрових буряків на давальницьких умовах (№6 (3) від 20.05.2010 року), в межах яких ПП «Залиман» виступав як замовник. Замовник ПП «Залиман» сплатив виконавцю послуг з переробки давальницької сировини цукрових буряків. Витрати на оплату цих послуг, згідно з ДСТУ 2962-94 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», належать до інших прямих витрат виробництва та входять до собівартості належного йому цукру. Об'єктом витрат замовника є його продукція цукор, поставка якої є об'єктом оподаткування ПДВ.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач, як власник безпосередньо вирощеної ним давальницької сировини цукрових буряків, що на давальницьких умовах були перероблені на цукор, який поставлявся товариством у 2010 році, є виробником цукру та класифікується за КВЕД як самостійний виробник цукру у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Цукор, вироблений на давальницьких умовах є сільськогосподарським товаром і на його поставки також поширюються норми вказаної статті.

Суд першої інстанцій дійшов до висновку, що позивач, в силу ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право на спеціальний режим оподаткування поставок цукру, виробленого з власної сировини на давальницьких умовах.

Пунктом 8-1. 1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Підпункт 8-1. 15.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює виробничі фактори, які застосовуються для спеціального режиму оподаткування, а саме:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання по ПДВ, про що необґрунтовано виніс оскаржуване останнім податкове повідомлення-рішення №0000031500 від 13 квітня 2011 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено порушення процедури призначення документальної невиїзної перевірки, яка оформлена наказом №280.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Залиман" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров