Ухвала суду № 37684562, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Київ К/9991/45673/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі №2а-1670/7354/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства Полтавське пусконалагоджувальне управління об'єднання «Агроспецмонтаж»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 у задоволенні позову ВАТ Полтавського пусконалагоджувального управління об?єднання «Агроспецмонтаж» до ДПІ у м.Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС №0002102301 від 29.08.2011, №0002082301 від 29.08.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 08.08.2011, за результатом якої складено акт № 6353/23-1/00912184 від 15.08.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12420 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року на суму 12420 грн. та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження зобов?язань з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року всього на суму 9936 грн.

Фактичною підставою для таких висновків стало здійснення позивачем господарських операцій у жовтні-грудні 2009 року по придбанню будівельних матеріалів на загальну суму 49680 грн., крім того ПДВ 9936 грн., у ТОВ «Аніма А», яке згідно з даними бази ДПС має стан платника (8) - відсутнє за місцезнаходженням та реєстрація платника ПДВ якого анульована 31.12.2009.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011: №0002102301, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 9936 грн. основного платежу та 2484 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002082301, яким визначено податкові зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12420 грн. основного платежу та 3105 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а віднесення витрат платника податку до валових ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакціях, що існували на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судами встановлено, що на виконання досягнутих домовленостей, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Аніама А» здійснило реалізацію товарів позивачу на загальну суму 49680 грн., крім того ПДВ 9936 грн. Розрахунки за товар проведені у безготівковій формі. Перевезення товару здійснювалось транспортом постачальника.

Укладені господарські зобов?язання за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вартість придбаного у ТОВ «Аніма А» товару позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства, у т.ч. за 4 квартал 2009 року, в сумі - 49680 грн., а суми сплаченого в ціні придбання податку на додану вартість до складу податкового кредиту у жовтні, листопаді та грудні 2009 року в загальній сумі 9936 грн.

В подальшому, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) використані ним у господарській діяльності при виконанні субпідрядних робіт, що підтверджується наявними у справі первинними документами.

Доводи відповідача, підтримані судом першої інстанції, про протиправність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями, будуються на відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, що на думку податкового органу суперечить наказу Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 за №488/346. Крім того, відповідачем зазначено, що згідно з даними бази ДПС ТОВ «Аніма А» має стан платника (8) - відсутнє за місцезнаходженням, реєстрація платника ПДВ ТОВ «Аніма А» анульована 31.12.2009. Єдиним постачальником ТОВ «Аніма А» згідно даних автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є ТОВ «Мельбурн груп ЛТД», стан платника якого (9) - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Однак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аніма А» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства, а надто стосовно осіб з якими безпосередньо у платника були відсутні взаємовідносини.

На час виконання господарських зобов?язань контрагент позивача ТОВ «Аніма А» був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, а також платником податку на додану вартість. Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для його скасування, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун