Постанова № 37684045, 12.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа № 906/1697/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.14 р.

у справі № 906/1697/13 (суддя Кравець С.Г. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

відповідач Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (м.Новоград-Волинський Житомриська область)

про стягнення 1404999,82 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Сіндрякова О.В., (представник,довіреність у справі)

відповідача - Кармазіна Г.А., (представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року у справі №906/1697/13 відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Сініцина Л.М. .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 січня 2014 року у справі № 906/1697/13( суддя Кравець С.Г.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Новоград - Волинської міської ради "Новоград - Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 1404999,82 грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені до 74095,37грн., розмір штрафу до 89395,27грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" : 1029499,02грн. боргу за поставлений природний газ; 74095,37грн. пені; 39888,74грн. 3% річних; 89395,27грн. штрафу; 5108,30грн. інфляційних; 28029,55грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст.ст.173, 175, 193,231, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором купівлі продажу - природного газу № 14/2400/11 від 30.09.11р., а тому стягнення з останнього заборгованості в сумі 1029499,02 грн. є правомірним. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами вищевказаного Договору, а відтак є підстави для стягнення пені, інфляційних , 3% річних та 7% штрафу.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та частково відмовляючи в позові, місцевий господарський суд вказав, що позивачем здійснено нарахування інфляційних в сумі 2684,79грн., за грудень 2012 року на суму заборгованості 1342394,77грн., однак в межах заявленого позивачем періоду прострочка становила лише сім днів (з 15.12.2012р. по 21.12.2012р.) , і боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений не існувало, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 2684,79грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру пені та 7% штрафу на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, водночас, з урахуванням, у т.ч. матеріального стану позивача (наявність збитків в сумі 10561286,00грн.) та інфляційних процесів в державі.

Не погодившись з постановленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення господарського суду в частині зменшення пені і штрафу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині .

Зокрема, на думку скаржника, виняткові обставини для зменшення розміру пені та 7% штрафу у відповідача відсутні, а тому суд не мав права зменшувати їх розмір.

Вказує, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу суд повинен був виходити з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Зауважує, що через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу Компанія, як гарантований постачальник газу, змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних для забезпечення потреб споживачів газу. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів.

Також, скаржник зазначає, що зменшення судом розміру неустойки спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Разом з тим, вказує, що позивач є гарантованим постачальником та не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, а отже законодавчо зобов'язаний надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Водночас, у свою чергу має обов'язок щодо своєчасного розрахунку за закуплений природний газ з газодобувними підприємствами та іншими контрагентами. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів (у тому числі Відповідача), як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газопостачальними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції (як то - штраф, пеня) за прострочення оплат, обов'язок Позивача сплатити неустойку, що спричиняє значні збитки НАК "Нафтогаз України".

Зауважує, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перебуває у тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за перше півріччя 2013 року, згідно якого збиток Позивача становить 10 012 568 тис. грн.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/1697/13 від 09.01.14р. в частині ,якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 74 095,37 грн. пені та 89395,28 грн. штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 74 095,37грн. пені, 89395,28 грн. штрафу, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням судової практики, яка склалась при розгляді аналогічної категорії спорів.

Вважає, що висновок суду про наявність виняткових обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені та штрафу, ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Не погоджується з твердженням апелянта про те, що суд прийшов до неправильного висновку про наявність виняткових обставин, які дають останньому право зменшити розмір нарахованої пені, оскільки судом було враховано всі обставини справи, а саме:

- специфіку діяльності та надзвичайно важливе соціальне значення підприємства -КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" надає послуги з централізованого опалення всім категоріям споживачів на території м. Новограда-Волинського Житомирської області та включене до Переліку суб'єктів природних монополій Житомирської області ( копія листа Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.01.12 №261 та копія статуту підприємства є в матеріалах справи), основною метою діяльності підприємства є не отримання прибутку, а задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади у невідкладних послугах з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

- придбаний за договором №14/2400/11 від 30.09.2011 року природний газ був використаний підприємством виключно для надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню та релігійним організаціям; збитковість діяльності КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" , яка підтверджується долученими до матеріалів справи копіями звітів про фінансові результати діяльності за 2011 рік та 10 місяців 2013 року;

- невідшкодування державою заборгованості по різниці в тарифах.

- відповідно до вимог чинного законодавства підприємство не може нараховувати пеню за несвоєчасне внесення платежів споживачами І групи ( фізичні особи ), оскільки на законодавчому рівні не визначено розміру пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

- заявлення НАК "Нафтогаз України" одночасно з вимогою про стягнення пені та штрафу також вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних, а також недоведеність позивачем факту завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів.

Наголошує, що КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" є збитковим підприємством з незалежних від нього обставин і змушене надавати послуги з централізованого опалення за тарифами, встановленими НКРЕ України; джерел відшкодування нарахованих штрафних санкцій підприємство не має. Стягнення з підприємства усієї суми нарахованих Позивачем штрафних санкцій неминуче призведе до неможливості закуповувати природний газ для надання послуг з централізованого опалення усім категорія споживачів м.Новограда-Волинського і, як наслідок, ціле місто ( включаючи всі соціально-важливі об'єкти : лікарня, дитячі садочки, школи тощо ) залишиться без опалення, що є неприпустимим на фоні зростання соціально-політичної напруги у суспільстві.

Просить апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відхилити, рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.14р. у справі № 906/1697/13 залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/1697/13 від 09.01.14р. в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 74 095,37грн. пені та 89395,28 грн. штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 74 095,37грн. пені, 89395,28 грн. штрафу, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просив апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відхилити, рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.14р. у справі № 906/1697/13 залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, а саме: опис вкладення до цінного листа, як доказ направлення позивачу відзиву на апеляційну скаргу; фіскальний чек від 07.02.14р.; копію протоколу №1 від 08 лютого 2014 року засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу Житомирської області; копію договору №258/30 від 25.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків ( відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2014 рік) на суму 1029499,02 грн.; копію договору №259/30 від 25.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків ( відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2014 рік) на суму 318450,98 грн.; копію постанови Вищого господарського суду України від 05 лютого 2014 року по справі 906/930/13; копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

Представник позивача покликався на розсуд суду щодо заявленого клопотання.

Колегія суддів задовольняє клопотання про залучення додаткових доказів з огляду на приписи ч.1 ст.101 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України(продавець) та Комунальним підприємством "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (покупець) було укладено договір № 14/2400/11 на купівлю-продаж природного газу (а.с.8-13).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ , для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплатити газ на умовах цього договору.

У пункті 2.1. договору сторонами узгоджено обсяг природного газу, що має бути переданий покупцеві у 2011 році та у 2012 році.

Згідно п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті 3.4. договору сторони обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пункт 5.2. договору передбачає, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20% з ПДВ - 1309,20грн.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п.6.3. договору).

Згідно п.6.4. договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості. (п.11.1 договору).

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р. та № 2 від 01.08.2012р. пункт п.2.1. статті 2, пункт 5.2. статті 5 та стаття 12 викладалися в нових редакціях (а.с.14-15). Так, зокрема, відповідно до останньої додаткової угоди сторонами передбачено, що продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 755,320 тис.куб.м. та у 2012 році до 4800,00 тис.куб.м.

На виконання умов договору №14/2400/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. протягом жовтня 2011 року та жовтня-грудня 2012 року позивач передав у власність відповідача природний газ в обсязі 4053,348 тис. куб. м. на загальну суму 5306643,21грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу у обсязі: 755,320 тис.куб.м. від 31.10.2011р. на суму 988864,95грн.; 585,312 тис.куб.м. від 27.11.2012р. на суму 766290,47грн.; 1025,355 тис.куб.м. від 30.11.2012р. на суму 1342394,77грн.;1687,361 тис.куб.м. від 31.12.2012р. на суму 2209093,02грн. (а.с.16-19), які у відповідності до п.3.4.договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що КП Новоград - Волинської міської ради "Новоград - Волинськтеплокомуненерго" свої зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ виконав частково, на загальну суму 3288279,24грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1667 на суму 2394,77грн., №20 на суму 365000,00грн., №21 на суму 385000,00грн., №3 на суму 766290,47грн., №5 на суму 590000,00грн., №1 на суму 418838,00грн., №10 на суму 760756,00грн., банківською випискою за 21.12.2012р. (а.с.105-111) та довідкою позивача по операціях за період з 01.09.2011р. по 30.09.2013р. (а.с.25-26).

Також, відповідач сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.1 договору.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач звернувся до суду про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 1 404 999,82 грн., з яких 1 029 499,02 грн. - заборгованості, 148 190,74 грн. - пені, 178 790,55грн. - 7% штрафу, 8 630,77 - інфляційні, 39 888,74 грн. - 3% річних.

Крім того, під час розгляду справи встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що питання щодо передачі позивачем у власність відповідача природного газу в обсязі 755,320 тис.куб.м. на суму 988864,95грн. (акт приймання - передачі від 31.10.2011р.) у відповідності до умов договору №14/2400/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. та його оплати відповідачем досліджувалось господарським судом Житомирської області у справі №11/5007/44/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 360590,59грн.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2012р. у справі №11/5007/44/12, встановлено, що на виконання умов, укладеного між сторонами 30.09.2011р., договору на купівлю-продаж природного газу №14/2400/11, позивач протягом жовтня 2011р. передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 988864,95грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу. За отриманий газ відповідач розрахувався частково в сумі 744585,00грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 244279,95грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2012р. у справі №11/5007/44/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь позивача 244279,95грн. боргу, 21405,80грн. пені, 5016,85грн. 3% річних, 19475,05грн. штрафу, 2989,62грн. інфляційних, 5863,35грн. судового збору.

Таким чином, місцевий господарський вказав, що станом на час звернення позивача з позовом, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1029499,02грн. (5306643,21грн. - 988864,95грн. - 3288279,24грн.) за отриманий природний газ у грудні 2012 року.

Вказана заборгованість підтверджується також актом звіряння розрахунків від 31.10.2013р., який підписано представниками ПАТ НАК "Нафтогаз України та КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", а також скріплено печатками підприємств (а.с.104).

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч.1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки станом на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ на суму 1029499,02 грн., місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, частково оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.1 договору.

Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору, визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У п.7.2. договору зазначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, який наданий позивачем, згідно якого розмір пені складає 148 190 грн. 74 коп., вважає його правильним.

Крім того, на підставі пункту 7.2 Договору ПАТ НАК "Нафтогаз" нарахував відповідачу штраф у розмірі 178790,55 грн. (а.с. 22-23).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судова колегія , перевіривши розрахунок штрафу, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, в розмірі 178790 грн. 55 коп.

Крім того , позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних, зроблений судом першої інстанції, згідно якого розмір інфляційних становить 5108 грн. 30 коп., вважає його правильним.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який наданий позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, в тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних в сумі 39 888 грн. 74 коп..

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2013 року, представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній, в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, просить зменшити розмір нарахованої пені та 7% штрафу до 1 (однієї) гривні 00 копійок (а.с.67-69, 70-71).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення пені, 7% штрафу на 50 % з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, діяльність Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" є збитковою, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2011 рік та за 10 місяців 2013 року (а.с.100-101).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, статус відповідача, який використовував придбаний газ виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, а також те, що вказана заборгованість виникла внаслідок невідшкодування державою заборгованості по різниці в тарифах з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а населення звільнене від сплати штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення розрахунків за надані комунальні послуги, у тому числі, з опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, при стягненні з відповідача, крім пені та штрафу, нараховано також втрати від інфляції та 3% річних та позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за договором №14/2400/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення суми пені - 148190,74грн. та штрафу 178790,55грн. є надзвичайно великими порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану, а тому необхідно частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити заявлені до стягнення суми пені до 74095,37грн. та штрафу до 89395,27грн.

А тому, доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанцій розміру пені та 7% штрафу, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача грошових коштів на суму 1029499,02грн. боргу за поставлений природний газ, 74095,37грн. пені, 39888,74грн. 3% річних, 89395,27грн. штрафу, 5108,30грн. інфляційних, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору .

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 09 січня 2014 року у справі № 906/1697/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 09 січня 2014 року у справі № 906/1697/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.