Рішення № 37684044, 13.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 Справа № 908/396/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 48936,16 грн. грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 01.04.2013 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4, виданий 18.06.1999 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу № 42 від 24.05.2006 р. в розмірі 48936,16 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на 20.01.2014 р., з урахуванням підписаної між сторонами додаткової угоди від 01.06.2011 р. заборгованість за договором складає 6117,02 доларів США, що є еквівалентом 48936,16 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/396/14, присвоєно справі номер провадження № 30/9/14, розгляд якої призначено на 13.03.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви та надав усні пояснення по суті спору. Також, представником позивача до матеріалів справи надано оригінал двосторонньо підписаного між сторонами акта звірки взаємних розрахунків від 20.01.2014 р. та направленої на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості (з доказами направлення). Крім того, в обґрунтуванням витрат на послуги адвоката, представником позивача надано оригінал договору про надання правової допомоги № 02-17/01/14 та оригінали прибуткового касового ордеру і квитанції до нього від 17.01.2014 р. Оригінали договору купівлі-продажу № 42 від 24.05.2006 р. та додаткової угоди від 01.06.2011 р. оглянуто судом у судовому засіданні.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, яка особисто представляла свої інтереси у судовому засіданні, письмового відзиву не надала, проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує. До матеріалів справи надано витребувані судом правовстановлюючі документи.

В судовому засіданні 13.03.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 42 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар належної якості, найменування, кількість ціна та вартість якого зазначена в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору оплата за товар здійснюється готівкою шляхом здачі продавцю в строк до 24.11.2006 р.

За визначенням п. 5.1 Договору, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем за накладної № 42 від 24.05.2006 р. було поставлено відповідачу товар згідно наведеному у накладній переліку на загальну суму 28616,00 грн. Назва, ціна та кількість товару, а також вартість товарів наведена в накладній.

01.06.2011 р. між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору, за умовами якої сторонами узгоджено, що сума заборгованості покупця становить 48936,16 грн., в тому числі три відсотки річних (за три роки і 8 місяців) - 3147,76 грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 45788,40 грн. (п. 2 Додаткової угоди).

Пунктами 4 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що покупець зобов'язаний сплатити покупцю 6117,02 доларів США, що є еквівалентом 48936,16 грн. за курсом 8.0 на момент підписання цієї угоди.

Згідно з п. 7.1 Додаткової угоди, ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін і є дійсною до моменту її остаточного виконання.

Як вказує позивач, відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконані, станом на 20.01.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 48936,16 грн.

20.01.2014 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № б/н з вимогою про сплату заборгованості.

Направлена на адресу відповідача претензія залишена без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу № 42 від 24.05.2006 р. в розмірі 48936,16 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії накладної № 42 від 24.05.2006 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 28616,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця (арк. справи 11).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 2.1 Договору оплата за товар здійснюється готівкою шляхом здачі продавцю в строк до 24.11.2006 р.

Разом з тим, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті, між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої узгоджено суму заборгованості в розмірі 48788,16 грн., сплата якої повинна здійснюватися щомісяця до останнього числа кожного місяця, шляхом внесення на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів в сумі 50 дол. США, починаючи з дня підписання цієї угоди.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару визначений договором та додатковою угодою строк, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 48936,16 грн.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.01.2014 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 48936,16 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 48936,16 грн. заборгованості за отриманий за договором товар і задовольняє їх в повному обсязі.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Відповідно до приписів 6.5 постанови Пленуму вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних із сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отриманих послуг позивач посилається на договір № 02-17/01/14 про надання правової допомоги, украденого з адвокатом ОСОБА_4, оригінал якого надано до матеріалів справи. Згідно з цим договором адвокат зобов'язується надати правову допомогу за дорученням клієнта, всього гонорар адвоката за ознайомлення з документами та підготовку позовної заяви становить 2000,00 грн. В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано оригінал прибуткового косового ордеру від 17.01.2014 р. та оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру на суму 2000,00 грн.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні повністю, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача та стягується на користь Державного бюджету України, оскільки при поданні позову позивач не сплачував судовий збір, як звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Черкаси) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 48936 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 16 коп. основного боргу, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р №31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206, з використанням параметру RR-83) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.03.2014 р.