Ухвала суду № 37681702, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2014 року

справа № 808/2779/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року 3 справі №808/2779/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнесгрупп» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ТОВ «Автобізнесгрупп» (далі по тексту – позивач) звернулося з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2012 року №00028622-11 та №0002872302.; визнати незаконними та вчиненими з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень дії відповідача по визнанню правочинів позивача нікчемними в силу припису закону в пунктах 3, 4 висновків акту №113/22-11/36576466 від 28.09.2012 року планової виїзної перевірки ТОВ «Агробізнесгрупп».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 16.11.2012 року №00028622-11 та №0002872302, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував на те, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2009 року по 30.06.2012 року було встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту суми по господарським операціям з ТОВ «Техносервіс-Групп», ТОВ «Вестасервіс», ТОВ «Статум плюс» (вказані підприємства припинені, не мали відповідних засобів, фондів, штатів для здійснення господарської діяльності), ТОВ ВКФ «Сервіс-метал-центр» (визнано банкрутом, не мало відповідних засобів, фондів, штатів для здійснення господарської діяльності), ТОВ «Сіон» (відсутнє за місцезнаходження), ТОВ «Бест ЗП Транс-К», ТОВ «Промінвесттрейд» (відсутні документи, які підтверджували б фінансово-господарську діяльність), що призвело до заниження підприємством податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 95745 грн. та ПДВ на суму 161618 грн.

Справа розглянута згідно ч.1 ст.41 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані первинні документи у обсязі, достатньому для формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями, у тому числі документи на підтвердження факту транспортування придбаних у контрагентів товарів та документи в підтвердження використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції вважав доводи відповідача про те, що первинні документи не відповідають вимогам законодавства безпідставними, оскільки місце надання послуг чітко визначено в договорах, а обов'язкове зазначення такого місця у інших первинних документах не передбачено Законом. Безпідставними вважав суд першої інстанції і доводи відповідача про ненадання до перевірки калькуляцій робіт та сертифікатів якості, оскільки, калькуляції і сертифікати якості не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку. Щодо доводів відповідача про ненадання до перевірки документів про транспортування автонавантажувача, придбаного позивачем у ТОВ «Сіон» суд першої інстанції вказав, що у відповідності до досягнутої домовленості позивача з ТОВ «Сіон», автонавантажувач спочатку передавався покупцю на відповідальне зберігання з правом користування і лише після повної оплати його вартості переходив у власність покупця, відповідно до п. 3.11 договору відповідального зберігання №0902/02 від 10.02.2011 року автонавантажувач був доставлений силами продавця на склад ТОВ «Автобізнесгрупп» та зданий на відповідальне зберігання за актом, надалі, на протязі лютого-квітня 2011 року низкою платежів була виплачена вартість автонавантажувача, після чого право власності на автонавантажувач перейшло відповідно до видаткової накладної №ЛНА-000001 від 06.04.2011 таким чином, доставка автонавантажувача в м. Запоріжжя була здійснена силами продавця та власним ходом автонавантажувача. Суд першої інстанції вказав, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС з 03.09.2012 року по 14.09.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агробізнесгрупп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої 28.09.2012 року було складено акт №113/22-11/36576466. Згідно висновків встановлено порушення ТОВ «Агробізнесгрупп» п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8, 138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 95745 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року – 10229 грн., 1 квартал 2011 року – 38386 грн., за 2-3 квартали 2011 року – 737 грн., за 2-4 квартали 2011 року – 22534 грн. (4 квартал 2011 року – 21797 грн.), за 1 квартал 2012 року – 19344 грн., за півріччя 2012 року – 24596 грн. (2 квартал 2012 року – 5252 грн.); порушення п.1.3 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 161618 грн., у тому числі за січень 2010 року – 3933 грн., за лютий 2010 року – 4250 грн., за лютий 2011 року – 52375 грн., за березень 2011 року – 40826 грн., за квітень 2011 року – 5842 грн., за серпень 2011 року – 641 грн.. за жовтень 2011 року – 2505 грн., за листопад 2011 року – 20891 грн., за грудень 2011 року – 6929 грн., за січень 2012 року – 2061 грн., за лютий 2012 року – 16363 грн.. за квітень 2012 року – 5002 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС 16.11.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №00028622-11, яким ТОВ «Агробізнесгрупп» було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 104452,25 грн., у тому числі за основним платежем – 95745 грн., штрафні (фінансові) санкції – 8707,25 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002872302, яким ТОВ «Агробізнесгрупп» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем ПДВ на загальну суму 177262,75 грн., у тому числі за основним платежем – 161618 грн., штрафні (фінансові) санкції – 15644,75 грн. (а.с.23,24,28-72, т.1).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агробізнесгрупп» у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ «Техносервіс-Групп», ТОВ «Вестасервіс», ТОВ «Статум плюс», ТОВ ВКФ «Сервіс-метал-центр», ТОВ «Сіон», ТОВ «Бест ЗП Транс-К», ТОВ «Промінвесттрейд».

09.02.2011 року позивач (покупець) уклав з ТОВ «Сіон» (продавець) договір купівлі-продажу №0902 фронтальної вантажівки FOTON FL958G. На виконання умов договору ТОВ «Сіон» у лютому, березні, квітні 2011 року виписало податкові накладні на авансові платежі за вантажник FOTON FL958G. 10.02.2011 року було підписано акт прийому-передачі техніки №1.

01.08.2011 року позивач уклав договір №01/08 з ТОВ «Бест ЗП Транс-К» про надання послуг з перевозки вантажів автомобільним транспортом по території України. На виконання умов договору ТОВ «Бест ЗП Транс-К» було виписано у серпні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року податкові накладні, видано рахунки-фактури, підписані акти здачі прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Агробізнесгрупп» оплатило вартість послуг. У якості доказу надання транспортних послуг у матеріалах справи є ТТН.

14.12.2011 року ТОВ «Агробізнесгрупп» уклало з ТОВ «Промінвесттрейд» договір №14/12/11 про надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з класифікації коксу. На виконання умов договору у грудні 2011 року, лютому 2012 року були виписані податкові накладні, прибуткові накладні з переробки, накладні на передачу ТМЦ в переробку, підписані акти надання послуг та ТОВ «Агробізнесгрупп» здійснило оплату.

Доказом підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ ВКФ «Сервіс-метал-сервіс» є в матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних про поставку у лютому 2011 року коксу та оплата ТОВ «Агробізнесгрупп» вартості коксу.

01.01.2010 року ТОВ «Агробізнесгрупп» уклало з ТОВ «Вестасервіс» договір на поставку графіту, позивачем 01.02.2010 року були виписані податкова та видаткова накладні та рахунок-фактура, який був сплачений.

01.02.2010 року позивачем з ТОВ «Статум-плюс» було укладено договір про надання послуг з вивантаження, сортирування, переробки коксу, змішування його з графітом, позивачем 01.02.2010 року було виписано податкову накладну, підписано акти прийому-передачі виконаних робіт та прийому-передачі товару в роботу.

20.01.2010 року позивачем з ТОВ «Техносервіс-групп» було підписано договір про надання послуг позивачу із вивантаження, сортирування, переробки коксу, ТОВ «Автобізнесгрупп» на виконання умов договору було у січні 2010 року виписано податкові накладні, підписані акти прийому-передачі виконаних робіт та акти передання творів в роботу, оплачено вартість наданих послуг.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи докази у справі та вищевказане законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем були надані первинні документи у обсязі, достатньому для формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями, у тому числі документи на підтвердження факту транспортування придбаних у контрагентів товарів та документи в підтвердження використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були внесені до ЕДРПОУ та були платниками ПДВ, твердження податкового органу про те, що підприємства не мали достатніх основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року у справі №808/2779/13-а – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук