Рішення № 37680739, 13.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2014 Справа № 920/2074/13Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянув матеріали справи № 920/2074/13

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ,

до відповідачів - 1) Прокуратури Сумської області, м. Суми,

2) Державної казначейської служби України, м. Київ,

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 2709351,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Челноков О.В. (довіреність № 138 від 06.12.2013 року),

від відповідачів - 1) представники Передерій І.Г., Шаповал В.Г. (довіреність № 07/2-889вих-13 від 16.12.2013 року),

2) представник Семенюта В.В. (довіреність № 15-36/43-229 від 13.01.2014 року).

В судовому засіданні, розпочатому 14.01.2014 року о 10 год. 00 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 10 год. 00 хв. 30.01.2014 року та до 10 год. 00 хв. 13.03.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомості викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Генеральної прокуратури України у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти»; зобов'язати першого відповідача спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 року на офіційному сайті Генеральної прокуратури України у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом розміщення офіційного вибачення перед ПАТ «Укртранснафта», про те, що Прокуратурою Сумської області поширена щодо ПАТ «Укртранснафта» недостовірна інформація, і така, що не відповідає дійсності; стягнути з державного бюджету України, а саме ГУДКСУ у Сумській області (37970404) шляхом безспірного списання з державного бюджету на користь ПАТ «Укртранснафта» немайнову шкоду, завдану діловій репутації ПАТ «Укртранснафта» в сумі 2709351,78 грн.

На виконання ухвали суду від 05.12.2013 року у справі № 920/2074/13 позивач за супровідним листом № 05-02/417 від 12.12.2013 року надав суду довідку ПАТ «Укртранснафта» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.12.2013 року.

За супровідним листом б/н від 19.12.2013 року (вх. № 17740 від 19.2.2013) позивач надав для долучення до матеріалів справи наступні документи: копію балансу станом на 30.09.2013 року, копію оборотно-сальдової відомості на 2013 рік, копію зведеної відомості станом на 30.09.2013 року, копію акту інвентаризації нафти станом на 30.09.2013 року, копію плану заходів та копії наказів № 338 від 20.05.2013 року, № 655 від 28.08.2013 року, № 765 від 30.09.2013 року.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд долучив до матеріалів справи надані представником позивача письмові докази.

Представником відповідача-1 19.12.2013 року подано суду клопотання про залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача (другого відповідача) Державної казначейської служби України, посилаючись на пункт 10-1 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, яким передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди за рахунок держави (органом державної влади), поряд із державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

Суд визнав клопотання представника відповідача-1 про залучення до участі у даній справі в якості відповідача-2 відповідного органу Державної казначейської служби України правомірним та обґрунтованим, оскільки третя позовна вимога позивача стосується саме Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, з якого позивач просить стягнути немайнову шкоду у розмірі 2709351,78 грн. та ухвалою від 19.12.2013 року залучив до участі у даній справі в якості відповідача-2 Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, ідентифікаційний код 37970404).

09.01.2014 року представник позивача надав письмові пояснення № 05-02/446 від 30.12.2013 року, де підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що 19.12.2013 року у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що жодної заборони щодо виконання робіт та використання земельних ділянок відносно позивача збоку органів виконавчої влади, державних, контролюючих та інших органів немає, тому твердження відповідача у спірній статті, що «… підприємство сьогодні діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України…», не підтверджені відповідачем під час судового розгляду справи та не відповідає дійсності.

Крім наведеного, представник позивача зазначив, що розрахунок моральної шкоди здійснювався позивачем з використанням матеріалів науково-практичної конференції «Моральна шкода і критерії її визначення у позовах до засобів масової інформації» 13-14 травня 1999 року.

Прокуратура Сумської області у своїх запереченнях № 05/2-20вих-14 від 09.01.2014 року позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки прокурором Сумської області в рамках кримінального провадження відповідно до статті 222 Кримінально-процесуального кодексу України оголошено окремі оціночні судження обставин, які були встановлені в ході досудового слідства, а тому є достовірними і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Також відповідач-1 вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання Прокуратури Сумської області спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 року на офіційному сайті Генеральної прокуратури України в інформації прес-служби прокуратури Сумської області, враховуючи, що Прокуратура Сумської області та Генеральна прокуратура України є окремими юридичними особами.

Супровідним листом б/н від 13.01.2014 року (вх. № 498 від 14.01.2014) відповідачем-1 надано для долучення до матеріалів справи додаткові матеріали на 74-х аркушах, які долучено судом до матеріалів даної справи.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надійшли заперечення № 15-35/51-252 від 14.01.2014 року щодо позовних вимог, де останнє просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього як відповідача-2 немайнової шкоди, оскільки до повноважень територіальних органів Державної казначейської служби України не належить виконання судових рішень відповідної категорії, а сам відповідач-2 не вчиняв по відношенню до позивача жодних протиправних дій, що могли б порушити його законні права та інтереси та призвести до заподіяння останньому моральної шкоди.

Представник позивача подав суду супровідний лист б/н від 14.01.2014 року (вх. № 517 від 14.01.2014), з яким надав суду копію постанови Прокуратури Сумської області про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 89-2662 від 15.10.2013 року, копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі № 826/16989/13-а про скасування зазначеної постанови відповідача, оригінал платіжного доручення № 0000000176 від 08.01.2014 року про сплату судового збору в сумі 1147 грн., а за супровідним листом № 91-27/705 від 29.01.2014 року, позивач надав суду копію постанови Ковпаківського районного суду міста Суми від 03.01.2014р., якою скасовано постанову державного інспектора сільського господарства в Сумській області № 52 від 23.10.13р. та копію постанови Зарічного районного суду міста Суми від 23.01.2014 року, якою скасовано постанову № 003482 від 30.10.13р. інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Сумській області.

30.01.2014 року представник відповідача-2 усно заявив клопотання, в якому просить суд замінити неналежного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на належного відповідача - Державну казначейську службу України, оскільки, згідно статті 25 Бюджетного Кодексу України саме Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд ухвалою від 30.01.2014 року у справі № 920/2074/13 задовольнив клопотання представника відповідача-2 про заміну неналежного відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на належного відповідача - Державну казначейську службу України, оскільки, згідно статті 25 Бюджетного кодексу України та Постанови КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, саме Державна казначейська служба України є органом який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Відповідно до письмових пояснень № 05-01/51/590 від 17.02.2014 року позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що ним при здійсненні робіт по консервації ділянки трубопроводу роботи проводились у межах охоронних зон у відповідності до вимог нормативно-правових та законодавчих актів, а розповсюдження першим відповідачем інформації щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, порушення ним норм земельного законодавства, вимог екологічної безпеки та відсутності робіт по консервації нафтопроводу суперечать фактичним обставинам справи та підлягають спростуванню.

Відповідач-2 у запереченні № 15-35/217-1193 від 18.02.2014 року на позовну заяву, вважає вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України, а саме з Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області немайнової шкоди у сумі 2709351,78 грн. необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не надано жодних доказів заподіяння шкоди діловій репутації позивача та недоведено настання негативних наслідків через розміщення спірної публікації першим відповідачем, зокрема не надано доказів того, що позивачем у зв'язку з публікацією статті було втрачено потенційних споживачів його послуг.

06.03.2014 року від позивача надійшло клопотання б/н від 04.03.2014 року (вх. № 3155) про виключення із тексту абзацу третього сторінки 7 позовної заяви слів - «… а саме з ГУДКСУ у Сумській області (37970404) шляхом безспірного списання з державного бюджету…».

Також позивачем надано письмове пояснення б/н від 04.03.2014 року (вх. № 3154 від 06.03.2014) про безпідставність розповсюдженої першим відповідачем недостовірної інформації, яка підлягає спростуванню та наполягає на відшкодуванні заподіяної йому моральної шкоди у зв'язку з розміщенням першим відповідачем спірної публікації.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи надані позивачем клопотання та пояснення.

Крім того, як встановлено під час судового слухання справи, відомості прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», які позивач просить суд визнати недостовірними та зобов'язати відповідача-1 спростувати їх, викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Прокуратури Сумської області, а не на офіційному сайті Генеральної прокуратури України, тому суд розглядає позовні вимоги щодо визнання недостовірної та спростування спірної публікації, як такої, що розміщена відповідачем-1 29.10.2013 року на офіційному сайті Прокуратури Сумської області за відомостями прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі-позивач), яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» від 23.06.2001 № 256-р внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

Позивач є суб'єктом природних монополій та підприємством, яке входить в систему НАК «Нафтогаз України», здійснює транспортування, закупівлю, зберігання, перевалку та реалізацію нафти у відповідності до вимог Закону України «Про трубопровідний транспорт», Закону України «Про нафту і газ», інших нормативно-правових актів.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на офіційному сайті Прокуратури Сумської області 29.10.2013 року розміщено статтю прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», і зазначена стаття містить у собі недостовірну інформацію, що завдає шкоди діловій репутації ПАТ «Укртранснафта».

Такою інформацією позивач вважає, зокрема:

- ствердження, зазначене в першому абзаці спірної статті: «Під виглядом консервування нафтопроводу «Мічурінськ - Кременчук», який зачіпає і територію Сумщини, нафтова компанія намагається незаконно відкачати нафту, яка не обліковується і не знаходиться у неї на балансі, чим завдаються багатомільйонні збитки державним інтересам»;

- ствердження, зазначене в першому абзаці статті: «Підприємство діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України, самовільно зайняло ділянку і займається несанкціонованим відбором нафти»;

- ствердження, зазначене в другому абзаці статті: «Інша сторона медалі пов'язана з розкраданням технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків»;

- ствердження, зазначене в третьому абзаці статті: «А на сьогоднішній час ми бачимо, що нафту відбирають бензовози, які прописані на території Дніпропетровської області, це приватна фірма, яка без жодних тендерних процедур, залучена до роботи державним підприємством».

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що прокурором Сумської області оголошено окремі оціночні судження обставин, які були встановлені в ході досудового слідства.

Відповідач-2 проти позову в частині стягнення з Державного бюджету України немайнової шкоди у сумі 2709351,78 грн. заперечує, оскільки позивачем не надано доказів втрати потенційних споживачів його послуг.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт», підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов'язані забезпечувати консервацію трубопроводів, що з тих чи інших причин не функціонують більше одного року, із забезпеченням постійного технічного нагляду за станом трубопроводів з метою підтримки їхньої експлуатаційної придатності.

У IV кварталі 2012 року на кордоні з Російською Федерацією ВАТ «АК «Транснефть» зроблено технологічний розрив на км 451 МН «Мічурінськ -Кременчук» з вирізкою ділянки трубопроводу і монтажем сферичних заглушок. У зв'язку з зазначеними обставинами, позивачем, відповідно до вимог чинного стандарту Мінпаливенерго СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008, прийнято рішення про звільнення від технологічної нафти ділянки лінійної частини км 451 - км 479 МН «Мічурінськ - Кременчук», шляхом витіснення її азотною сумішшю із розміщенням витісненої нафти в резервуарних парках позивача.

Для виконання визначених заходів у Сумський район відряджені працівники філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Одночасно, 14.10.2013 року для перевезення витісненої нафти з облаштованого тимчасового складу для зберігання нафти на 473 км нафтопроводу (поблизу с. Радянське Сумського району) до резервуарного парку ЛВДС «Глинсько-Розбишівська» (Гадяцький район Полтавської області) прибули автотранспортні засоби перевізника ТОВ «Автофорвард», з яким укладена та підписана угода відповідно до тендерних процедур.

Наявність усіх об'ємів технологічної нафти на балансі позивача підтверджуються балансом філії «ПДМН» ПАТ «Укртранснафта» та відповідними інвентаризаційними актами та відомостями (а.с. 39-44, 82-86).

Твердження прокурора щодо самовільного зайняття ділянки працівниками позивача спростовується договорами №№ 3012-13/200-00, 3012-13/199-00 від 16.07.2013 року, відповідно до яких землекористувачі надають позивачеві право використовувати земельні ділянки для проведення ремонту, при цьому ПАТ «Укртранснафта» взяло на себе зобов'язання відшкодувати нанесені збитки, а також вартість комплексу робіт з біологічної рекультивації ґрунтів Про початок проведення робіт позивач повідомив землекористувачів відповідними листами.

Прокурор стверджує про злочинні дії позивача щодо розкрадання технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Посадові особи відповідача-1 передчасно оприлюднили інформацію про нібито злочинні дії посадових осіб позивача, чим перебрали на себе функції правосуддя та порушилиособисті немайнові права позивача.

Пунктом 15 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року визначено, що юридичним складом правопорушення, є поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.

Під діловою репутаціє юридичної особи розуміється оцінка підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди, а ця шкода підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 34 Господарського кодексу України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, поширення з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

Відомості, наведені в статті Прокуратури Сумської області є такими, що не відповідають дійсності, та мають бути офіційно спростовані.

За приписами статті 47 Закону України «Про інформацію», порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.

Серед порушень законодавства України про інформацію у наведені правовій нормі передбачено поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

За приписами пункту 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, відповідачем у справі про захист ділової репутації, зокрема, є юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію.

Відповідно до пункту 27 зазначеної постанови, способами захисту ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок негативних явищ, заподіяних юридичній особі незаконними діями інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні престижу або ділової репутації.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, з'ясування, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Розміщення відповідачем-1 вищезазначеної публікації з обраним ним змістом формує повний склад цивільного правопорушення, наявність якого є підставою для відшкодування немайнової шкоди.

Наслідком заподіяння шкоди діловій репутації позивача шляхом розповсюдження недостовірної негативної інформації є відлякування потенційних споживачів послуг позивача та створення безпідставного по суті враження стосовно професійних та управлінських можливостей позивача, порядності його співробітників та відповідності його господарської діяльності вимогам закону.

Протиправність дій відповідача-1, полягає у свідомому розміщенні спірної статті, яка за формою та змістом не відповідає приписам статті 94 Цивільного кодексу України, оскільки порушує гарантовану недоторканість ділової репутації позивача та зводиться до зловживання правом на свободу інформації, визначеного статтею 5 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, на день опублікування відповідачем спірної статті існували лише матеріали Державної екологічної інспекції у Сумській області та постанова головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства - державного інспектора сільського господарства у Сумській області на підставі яких і була розповсюджена інформація.

Постанову № 52 від 23.10.2013 року про накладення адміністративного стягнення Державною інспекцією сільського господарства складено за порушення статей 166, 168 Земельного кодексу України - «Рекультивація порушених земель» та «Охорона ґрунтів», що ніякого відношення до начебто самовільного зайняття позивачем земельних ділянок не має.

Притягнення співробітників позивача до адміністративної відповідальності за порушення екологічного законодавства Державною екологічною інспекцією у Сумській області (постанова від 30.10.2013 за № 003482) здійснено під час призупинення виконання робіт по консервації трубопроводу, тобто в той час коли здійснення правопорушення неможливе.

Публікацію статті відповідачем-1 здійснено 29.10.2013 року, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності співробітника позивача за порушення екологічного законодавства складено 30.10.2013 року, тобто після публікації спірної статті.

Відповідачем-1 у спірній статті висунуті прямі звинувачення позивача у скоєнні злочину та правопорушень, а не висловлені окремі оціночні судження обставин, які були, встановлені в ході досудового розслідування, як це стверджує відповідач-1, а посилання на положення статті 222 Кримінального процесуального кодексу України та статті 29, 30 Закону України «Про інформацію» безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що недостовірна інформація розповсюджена відповідачем-1 безпідставно та підлягає спростуванню.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Нормами чинного законодавства України не передбачено методики розрахунку немайнової шкоди. Позивач визначаючи розмір немайнової шкоди, скористався методикою обчислення розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Зазначений орган має бути відповідачем у такій справі. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння шкоди діловій репутації позивача та не доведено настання негативних наслідків через розміщення відповідачаем-1 спірної публікації, яка підлягає спростуванню. Зокрема не надано доказів того, що позивачем у зв'язку з розміщенням статті втрачено потенційних споживачів, тому, враховуюче вищевикладене, вимоги позивача про стягнення немайнової шкоди у розмірі 2709351,78 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно пункту 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Позивачем у одній позовній заяві об'єднано дві вимоги немайнового характеру (про визнання недостовірними відомостей та про зобов'язання спростувати відомості), а також одну вимогу майнового характеру (про стягнення з Державного бюджету України, а саме з ГУДКСУ у Сумській області немайнової шкоди у розмірі 2709351,78 грн.), а судовий збір сплачено 29.11.2013 року з однієї вимоги немайнового характеру (1147,00 грн.) та з вимоги майнового характеру (54187,04 грн.). З другої вимоги немайнового характеру судовий збір сплачено позивачем 08.01.2014 року у сумі 1147,00 грн., в той час коли мало бути сплачено (з 01.01.2014 року) судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Таким чином, з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету України судовий збір з другої вимоги немайнового характеру у розмірі 71,00 грн. (1218,00 грн. - 1147,00 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Прокуратури Сумської області у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», а саме:

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Під виглядом консервування нафтопроводу «Мічурінськ - Кременчук», який зачіпає і територію Сумщини, нафтова компанія намагається незаконно відкачати нафту, яка не обліковується і не знаходиться у неї на балансі, чим завдаються багатомільйонні збитки державним інтересам»;

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Підприємство діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України, самовільно зайняло ділянку і займається несанкціонованим відбором нафти»;

- відомості зазначені в другому абзаці статті: «Інша сторона медалі пов'язана з розкраданням технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків»;

- відомості зазначені в третьому абзаці статті: «А на сьогоднішній час ми бачимо, що нафту відбирають бензовози, які прописані на території Дніпропетровської області, це приватна фірма, яка без жодних тендерних процедур, залучена до роботи державним підприємством».

3. Зобов'язати Прокуратуру Сумської області спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 на офіційному сайті Прокуратури Сумської області у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом розміщення офіційного вибачення перед Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», про те, що Прокуратурою Сумської області поширена щодо Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» недостовірна інформація, і така, що не відповідає дійсності.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 71,00 грн.

6. Стягнути з Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) витрати по сплаті судового збору в сумі 2365,00 грн.

Повне рішення складено 18.03.2014 року.

Суддя П.І. Левченко