Рішення № 37680641, 12.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 р. Справа № 914/119/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич,

про стягнення 7089458,98 грн.

За участю представників:

від позивача - Кость О.Г. - представник,

від відповідача - Панас Ю.А. - представник,

Суть спору: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», м. Дрогобич, 5799707,73 грн. заборгованості, 516203,46 грн. пені, 598479,54 грн. 7 % штрафу, 24588,43 грн. інфляційних, 150479,82 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов Договору № 14/2496/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р., а також нормами ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач у відзиві просить застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки. Крім цього, відповідач посилається на те, що договір в частині неустойки припинив свою дію згідно з п. 11.1 договору 31 грудня 2012 р., а також на те, що передбаченої п. 7.2. Договору вимоги він не отримував. Відтак, неустойка стягненню не підлягає взагалі, оскільки строк виконання зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій не настав. У письмових поясненнях від 06.02.2014 р. відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 80965,59 грн. штрафу та 20857,65 грн. пені за зобов'язаннями за жовтень 2012 р., нарахованої за період прострочення платежів з 15.11.2012 р. по 28.12.2012 р., 1068,85 грн. пені за зобов'язаннями за жовтень 2012 р., нарахованої за період прострочення платежів з 28.12.2012 р. по 31.12.20012 р., 17978,08 грн., нарахованих за зобов'язаннями за листопад 2012 р. з 15 по 31 грудня 2012 р., поза межами позовної давності. Відповідач у поясненнях просить застосувати щодо згаданих позовних вимог строк позовної давності та вказує, що позов не визнає в сумі 120870,17 грн. (80965,59 грн. штрафу та 39904,58 грн. пені, які заявлені поза межами позовної давності). Крім цього, відповідачем подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки (штрафу та пені) до 10 %. Клопотання мотивоване тим, що дебіторська заборгованість відповідача станом на 25.12.2013 р. становила 7,3 млн. грн., в тому числі населення - 5,6 млн. грн., споживачем теплової енергії є переважно населення, господарська діяльність відповідача є збитковою. Згідно з звітом про фінансові результати роботи відповідача за січень-грудень 2013 р. збитки підприємства становили 9 млн 719 тис. грн. Відповідач також посилається на те, що стягнення неустойки у повній мірі спричинить додаткові збитки підприємства та може спричинити неплатоспроможність підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки заперечила, посилаючись на те, що позивач теж змушений сплачувати неустойку своїм контрагентам за договорами, у випадку порушення виконання договірних зобов'язань.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 25.02.2014 р. У судовому засіданні, призначеному на 28.01.2014 р., оголошувалась перева до 25.02.2014 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 30 вересня 2011 р. укладено договір за № 14/2496/11 на купівлю-продаж природного газу. У подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до цього договору. У п.п. 2.1., 5.2., 6.1. Договору та у подальших Додаткових угодах до нього сторони погодили помісячний обсяг поставок газу у 2011 та 2012 роках, визначили ціну газу, погодили, що до ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу. Сторони дійшли згоди, що оплата за газ здійснюється грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. На підставі Договору № 14/2496/11 позивач передав, а відповідач прийняв у жовтні-грудні 2012 р. для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами 1834,018 тис. куб. м природного газу. Згідно з наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу від 27 листопада 2012 р., 25.12.2012 р. та 31 грудня 2012 р. вартість придбаного у згаданому періоді газу та послуг з його транспортування становила 8549707,73 грн. Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за придбаний природний газ та послуги з його транспортування, сплативши 2750000 грн. Відповідачем наведені доводи позивача не заперечено та не спростовано. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги суду не подані докази, які б спростовували наявність його заборгованості перед позивачем у розмірі 5799707,73 грн. або свідчили про добровільне погашення цього боргу. Відтак, 5799707,73 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

З огляду на вищевикладене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 150326,89 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.11.2012 р. по 14.10.2013 р. та лише 24578,11 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошових зобов'язань з грудня 2012 р. по січень 2013 р. Позивачем необґрунтовано включено в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних та трьох процентів річних, дні фактичної сплати заборгованості. При обчисленні інфляційних нарахувань з заборгованості за спожитий у листопаді 2012 р. газ, позивачем також помилково обчислено інфляційні за січень 2013 р. з суми заборгованості з урахуванням інфляційних за грудень 2012 р. (з 2585543,53 грн., тоді як борг становив 2580382,76 грн.). Статтею 625 ЦК України не встановлено обов'язку боржника відшкодовувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за попередній місяць з урахуванням встановленого індексу інфляції за поточний місяць. Вказані втрати не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України. Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Позовні вимоги в частині стягнення 516203,46 грн. пені та 598479,54 грн. 7 % штрафу на підставі п.п. 7.2.підлягають задоволенню частково. Відповідно до вимог п. 7.2. договору позивач 16.10.2013 р. надіслав відповідачу вимогу про сплату, нарахованих відповідно до згаданого вище п. 7.2. Договору № 14/2496/11, штрафних санкцій. Позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф, які підлягали сплаті з заборгованості за спожитий у жовтні 2012 р. газ - з 15.11.2012 р. по 28.02.2013 р. (з урахуванням повної оплати боргу відповідачем 28.02.2013 р.); з заборгованості за спожитий у листопаді 2012 р. газ - з 15.12.2012 р. по 14.06.2013 р., за спожитий у грудні 2013 р. газ - з 15.01.2013 р. по 14.07.2013 р., а також 7 % штрафу за несплату станом на 15.12.2012 р. - 1156651,28 грн. заборгованості за спожитий у жовтні 2012 р. газ (заборгованість, яка прострочена понад 30 днів) та станом на 15.01.2013 р. - 2580382,76 грн. заборгованості за спожитий у листопаді 2012 р. природний газ. Відповідачем в порядку, встановленому ч. 3 ст. 267 ЦК України, подано заяву про застосування строку позовної давності щодо неустойки. Відповідно до норм ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як вбачається з штемпеля поштового відділення на конверті, у якому на адресу суду надійшла позовна заява, позивач звернувся з позовом до суду 30.12.2013 р. Відтак, ним пропущено строк позовної давності щодо неустойки, нарахованої за період часу до 31.12.2013 р. Крім цього, при нарахуванні пені позивачем помилково включались у періоди часу, за які нараховувалась пеня, дні фактичної сплати суми заборгованостей. За наведених обставин, позивачем обґрунтовано та в межах строків позовної давності заявлено до стягнення лише 476709,56 грн. пені за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 31.12.2012 р. по 14.07.2013 р. та 517513,95 грн. штрафу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з нього, дійшов висновку про необхідність його задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідно до п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. підставою зменшення пені може бути зокрема те, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Судом встановлено, що відповідач закуповував природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживалася населенням, бюджетними установами та організаціями. Відповідач працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджет та інші. Тарифи для населення встановлено на рівні нижчому за собівартість послуг, рівень відшкодування державою різниці у тарифах та собівартістю не покриває 100% собівартості. Затверджені державою обсяги різниці в тарифах не профінансовані у повній мірі. Згідно з звітом про фінансові результати підприємства за січень-грудень 2013 р. чистий дохід підприємства становив 27881 тис. грн., тоді як собівартість реалізованої продукції - 35709 тис. грн., а сукупний дохід - «- 9719 тис. грн.». Розмір нарахованої позивачем неустойки становить надмірно велику суму, стягнення якої з відповідача у повному обсязі може негативно позначитися на його подальшій господарській діяльності. З розшифровки дебіторської заборгованості відповідача вбачається, що станом на 01.12.2013 р. основним його боржником було населення (заборгованість становила 6409584 грн.), а також установи та організації, які фінансуються з місцевого та державного бюджетів (відділ освіти виконавчих органів ДМР, міські лікарні, поліклініки, відділ охорони здоров'я, головне управління юстиції, педуніверситет, комунальні підприємства тощо). Враховуючи наведене, судову практику з аналогічних питань у справах № 5015/2125/12, № 5015/4906/12; № 914/1033/13-г; № 914/1044/13-г, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які можуть унеможливити постачання теплової енергії у подальшому населенню, бюджетним установам та організаціям, а також іншим споживачам, за наявності яких розмір обґрунтовано заявленої до стягнення неустойки слід зменшити до 10 %., а саме до 47670,96 грн. пені та 18062,68 грн. штрафу.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо припинення дії договору в частині нарахування неустойки, річних та інфляційних з 31.12.2012 р. спростовуються нормами ст. 625 та ч. 4 ст. 631 ЦК України. Інфляційні та три проценти річних нараховуються на підставі закону за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, незалежно від строку дії договору, а закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача також покладаються судові витрати у справі в частині зменшених сум неустойки, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 1-а, код ЄДРПОУ 05445563) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5799707,73 грн. заборгованості, 24578,11 грн. інфляційних, 150326,89 грн. трьох процентів річних, 47670,96 грн. пені, 51751,4 грн. штрафу та 67649,07 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17.03.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.