Рішення № 37680617, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25018/13 04.03.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"

про стягнення 12 883,19 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.

за участю представників:

від позивача - Мартиненко Г.В. (дов. № 41 від 03.03.2014),

Митяй Л.А. (дов. № 42 від 03.03.2014);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонаж" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" про стягнення 12 883,19 грн. заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 20 від 22.04.2013 за непоставлений товар, з яких основний борг в складає 11 669,56 грн., пеня - 994,95 грн. та 3% річних - 218,19 грн.

Вимоги Позивача обґрунтовані тим, що Відповідачем в порушення умов Договору поставки нафтопродуктів № 20 від 22.04.2013 не в повному обсязі поставлений Позивачу товар вартістю 11 669,56 грн., попередня оплата якого здійснена Позивачем.

Представник Відповідача відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення його про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду по даній справі надсилалися на поштові адреси Відповідача, які містяться в матеріалах справи та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки його представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонаж" (далі - Позивач, Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (далі - Відповідач, Постачальник) 22.04.2013 уклали Договір поставки нафтопродуктів № 20 (Далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо (товар), в кількості 4100 літрів за цінами, вказаними у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, загальна сума (ціна) Договору складає 34 850 грн.

У відповідності до п.п. 3.4, 3.5 Договору Покупець зобов'язався протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури здійснити оплату вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати.

23.04.2013 Покупець у повному обсязі виконав зі своєї сторони умови Договору та сплатив за весь товар, що є предметом Договору, 100% попередньої оплати в розмірі 34 850 грн. (платіжне доручення № 257 від 23.04.2013).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, Постачальник зобов'язався протягом п'яти календарних днів з дня перерахування Покупцем та отримання Постачальником оплати за товар, поставити товар на склад Покупця, тобто не пізніше 28.04.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, видатковими накладними за №11-0000417 від 30.09.2013, №11-0000423 від 31.10.2013, №11-0000316 від 08.07.2013, №11-0000284 від 31.03.2013, №11-0000315 від 31.05.2013, №11-0000314 від 31.05.2013, №11-0000414 від 31.08.2013, №11-0000413 від 31.07.2013, №11-0000320 від 11.09.2013 підтверджується факт часткової поставки Відповідачем товару.

Таким чином, Відповідач недопоставив Позивачу товар на суму 11669,56 грн.

15.10.2013 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 11/2013 з вимогою виконати порушені зобов'язання за Договором, однак зазначена претензія Відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Доказів про належне виконання зобов'язань за Договором Відповідач суду не надав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та у встановлений строк.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, оскільки Відповідачем станом на 12.12.2013 не передано Позивачу товар на суму 11 669,56 грн., вартість якого попередньо оплачена Позивачем, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11 669,56 грн. попередньої оплати є правомірною, обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язань. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки оплаченого Покупцем товару, або неповної поставки такого товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за порушення Відповідачем строків поставки товару за період з 29.04.2013 по 12.12.2013 в сумі 994,45 грн.

Після проведення перевірки розрахунку пені, наведеного Позивачем, судом встановлено, що представлений до матеріалів справи розрахунок є арифметично вірним і підлягає задоволенню.

Позовні вимоги Позивача про стягнення 3% річних за період з 29.04.2013 по 12.12.2013 в розмірі 218,68 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

У даному випадку стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, а також зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, в силу закону нарахування 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування Позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків на суму вартості товару, що не був у встановлений строк поставлений Відповідачем, є неправомірним.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, б. 3/5; код 37270318) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонаж" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, б. 3; код 03334807) попередню оплату в розмірі 11 669,56 грн., пеню в розмірі 994,95 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 11.03.2014

Суддя Л.М. Шкурдова