Ухвала суду № 37677863, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15342/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 серпня 2013 року №36826552203, №36926552203 в частині,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 серпня 2013 року №36826552203 в частині визначеного грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 33277,15 грн., №36926552203 в частині визначеного грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27761,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 06.08.2013 року №187/26-55-22-01/14307357.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з екологічного податку на суму 47169,14 грн., та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору» від 01 березня 1999 року №303, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 33313,68 грн.

В обґрунтування порушення позивачем пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України контролюючий орган посилається на те, що позивач розміщував (тимчасово зберігав на власній території) відходи, а саме люмінесцентні лампи, виходячи з факту списання таких ламп у кількості 1370 штук, у тому числі за І квартал 2011 року - 687 штук, за ІІ квартал 2011 року - 183 штуки, за ІІІ квартал 2011 року - 191 штуку, за І квартал 2012 року - 64 штуки, за ІІ квартал 2012 року - 220 штук, за ІІІ квартал 2012 року - 25 штук.

Щодо порушення позивачем пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору» від 01 березня 1999 року №303 контролюючий орган послався на те, позивач розміщував (тимчасово зберігав на власній території) відходи, а саме люмінесцентні лампи, виходячи з факту списання таких ламп у кількості 582 штук, у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 251 штука, IV квартал 2010 року - 331 штука.

21 серпня 2013 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення:

- №36926552203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 41642,10 грн., у тому числі за основним платежем 33313,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8328,42 грн.;

- №36826552203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку на загальну суму 51621,80 грн., у тому числі за основним платежем 47169,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4452,66 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Так, на думку позивача при розрахунку суми грошових зобов'язань відповідачем невірно застосовано коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів - 3, оскільки в акті перевірки не наведено доказів зберігання відходів на звалищі, самого такого звалища не може бути на території підприємства, а списані лампи тимчасово, до утилізації, зберігаються в закритому складському приміщенні.

Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок №303), збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Пунктом 4 Порядку №303 визначено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/379, платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено термін відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, позивач за період ІІІ - IV квартал 2010 року списав люмінесцентні лампи у кількості 582 штук, у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 251 штуку, IV квартал 2010 року - 331 штуку, тобто розміщував відходи, однак не обчислив за розміщення вказаних відходів відповідну суму збору за забруднення навколишнього природного середовища.

У відповідності до Порядку №303 для люмінесцентних ламп у 2010 році встановлено проіндексований норматив збору в розмірі 6,35 грн. за одиницю.

За даними таблиць 2.4 та 2.5 Порядку№303 визначено наступні коригуючі коефіцієнти:

- які встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі: в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них - 3; за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж) - 1;

- які встановлюється залежно від місця розміщення відходів (характер місця розміщення відходів): спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення -1; звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів - 3.

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що визначаючи суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ - IV квартали 2010 року, контролюючий орган використав розмір добутку наступних показників: 582*6,36*3*3=33313,68 грн., де 582 - кількість списаних люмінесцентних ламп; 6,36 - проіндексований норматив збору за 2010 рік для люмінесцентних ламп; 3 - коефіцієнт, який встановлюється в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них; 3 - коефіцієнт, який встановлюється у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано жодних доказів, щодо наявності у позивача звалища та доказів розміщення люмінесцентних ламп на такому звалищі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року №36926552203 є неправомірним в частині визначення суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27 761,40 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 22209,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5552,28 грн.

Щодо грошового зобов'язання з екологічного податку за І-ІІІ квартали 2011 року та І-ІІІ квартали 2012 року, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Пункт 249.6 статті 249 Податкового кодексу України встановлює, що суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою.

Пункт 246.5 статті 246 Податкового кодексу України визначає коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, а саме: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж - 3; н відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту - 1.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, за період І - ІІІ квартали 2011 року та І-ІІІ квартали 2012 року позивач списав люмінесцентні лампи у кількості 1370 штук, тобто розміщував відходи та, відповідно, був платником екологічного податку, однак не обчислював за розміщення вказаних відходів відповідну суму податку за звітні періоди.

Як встановлено судом першої інстанції, для люмінесцентних ламп у 2011 році встановлено 50 відсотків ставки податку у розмірі 7,50 грн., тобто 3,75 грн. за одиницю, у 2012 році встановлено 50 відсотків ставки податку у розмірі 8,17 грн., тобто 4,085 грн. за одиницю.

Із наданого відповідачем розрахунку вбачається, що визначаючи суму податкового зобов'язання з екологічного податку контролюючий орган використовував формулу згідно пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України та застосовував при цьому коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, а саме:

І квартал 2011 року - 687*3,75*3*3=23 186,25 грн.;

ІІ квартал 2011 року - 183*3,75*3*3=6 176,25 грн.;

ІІІ квартал 2011 року - 191*3,75*3*3=6 446,25 грн.;

І квартал 2012 року - 64*4,085*3*3=2 352,96 грн.;

ІІ квартал 2012 року - 220*4,085*3*3=8 088,30 грн.;

ІІІ квартал 2012 року - 25*4,085*3*3=919,13 грн., всього 47169,14 грн., де

687, 183, 191, 64, 220 та 25 - кількість списаних люмінесцентних ламп; 3,75 - 50 відсотків ставки екологічного податку за розміщення люмінесцентних ламп на 2011 рік; 4,085 - 50 відсотків ставки екологічного податку за розміщення люмінесцентних ламп на 2012 рік; 3 - коефіцієнт, який встановлюється в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них; 3 - коефіцієнт, який встановлюється у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Проте, відповідачем також не надано доказів щодо наявності у позивача звалищ та доказів розміщення люмінесцентних ламп на такому звалищі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку при визначені суми грошового зобов'язання з екологічного податку не підлягає застосовуванню коефіцієнт, який встановлюється у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів - 3.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення - рішення від 21 серпня 2013 року №36826552203 в частині визначення суми податкового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 34413,86 грн., у тому числі за основним платежем - 31446,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2967,77 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.03.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.