Постанова № 37677796, 13.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3400/13-а

13 березня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Калістратов С.Є., Журов Р.В.,

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Дубенський консервний завод"доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дубенський консервний завод» (далі - ПП «Дубенський консервний завод») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубеська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0000212200 від 19.04.2013 року, №0000222200 від 19.04.2013 року, №0000441702 від 19.04.2013 року, №0000232200 від 19.04.2013 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №90/22/37352445 від 08.04.2013 року, про порушення ПП «Дубенський консервний завод» вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.51, пп.135.1, 135.2, 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.139.1.6, 139.1.9, 139.1.11 п.139.1, ст.139, п.176.2 б) та г) ст.176, п.185.1 а) ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 а), п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, не відповідають податковому законодавству та існуючим фактам, оскільки підприємством своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2011 року та за травень 2012 року, чим саме виконано обов'язок встановлений пунктом 49.3 "б" статті 49 та пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України. Тому прийняті на підставі вищевказаного акту податкові повідомлення - рішення №0000212200 від 19.04.2013 року, №0000222200 від 19.04.2013 року, №0000441702 від 19.04.2013 року, №0000232200 від 19.04.2013 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали суду пояснення аналогічні позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач - Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, надав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням. Зокрема пояснив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.51, пп.135.1, 135.2, 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.139.1.6, 139.1.9, 139.1.11 п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5217623,00 грн.; абзацу «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абзацу «а» п.198.1, п.198.3, абзацу 1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 44417,66 грн.; статті 51, пп. «б», пп. «г» п.176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784, а саме подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (податкових розрахунків за формою 1 ДФ) не в повному обсязі та з недостовірними відомостями. Оспорювані податкові повідомлення - рішення вважає правомірними, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

ПП «Дубенський консервний завод» зареєстроване 04.11.2010 року виконавчим комітетом Дубенської міської ради, з 08.11.2010 року перебуває на обліку в Дубенській ОДПІ.

Судом встановлено, що Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі наказу №125 від 11.02.2013 року (т.1 а.с.113) проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Дубенський консервний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.11.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.04.2013 року за №90/22/37352442, яким встановлено порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.51, пп.135.1, 135.2, 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.139.1.6, 139.1.9, 139.1.11 п.139.1, ст.139, п.176.2 б) та г) ст.176, п.185.1 а) ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 а), п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.11-36).

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000212200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 5953042,75 грн. (в тому числі 5217623,00 грн. - основний платіж та 735419,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1 а.с.8).

- №0000222200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 51773,50 грн. (в тому числі 44418,00 грн. - основний платіж та 7355,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1 а.с.9).

- №0000232200, яким до позивача застосовано адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн. (т.1 а.с.8);

- №0000441702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» на суму 1 020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.7).

Вказані податкові повідомлення - рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.06.2013 року №50/100/10-210/128 про результати розгляду скарги податкові повідомлення - рішення від 19.04.2013 року №0000212200, №0000222200, №0000232200, №0000441702 залишено без змін, а скаргу ПП «Дубенський консервний завод» без задоволення.

Суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 08.04.2013 року за №90/22/37352442 безпідставними, а прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 а) ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1 а), п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 44 417,66 грн. У зв'язку з чим Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 51773,50 грн. (в тому числі 44418,00 грн. - сума основного зобов'язання та 7355,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з приписами ч.1 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При прийнятті вказаного податкового повідомлення - рішення відповідачем не враховано, що до початку проведення перевірки ПП «Дубенський консервний завод» надіслало засобами електронного зв'язку в електронній формі уточнюючі розрахунки по ПДВ за вересень 2011 року, жовтень 2011 року та за травень 2012 року, тим самим виконавши свій обов'язок встановлений в п.49.3 «б» ст.49 та п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, та скориставшись правом закріпленим ч.2 п.201.6 ст.206 Податкового кодексу України (а.с.167-178).

Відповідно до ч.2 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

В матеріалах судової справи не має доказів надсилання позивачеві повідомлення про відмову у прийнятті його уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість за вересень 2011 року, жовтень 2011 року та за травень 2012 року.

Також, ставиться під сумнів методика застосована Дубенською ОДПІ при визначенні сум податкового кредиту по об'єктах оренди, адже саме такий розподіл податку на додану вартість не грунтується на вимогах чинного податкового законодавства. При цьому матеріалами справи спростовується висновок Дубенської ОДПІ щодо безпідставності включення ПП «Дубенський консервний завод» до податкового кредиту частини орендної плати по двох складських приміщеннях готової продукції орендованих третьою особою, оскільки у відповідності до додатку до договору №1/ор від 22.11.2010 року цілісний майновий комплекс будівель та споруд, які розміщені по вул. Мирогощанська, 64 в місті Дубно, передано в оренду позивачеві. (т.1 а.с.187-193).

Проведеною перевіркою також встановлено порушення ПП «Дубенський консервний завод» вимог пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5, ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 139.1.6, 139.1.9, 139.1.11 п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 5 217 623,00 грн. у зв'язку з чим 19.04.2013 року Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 5953042,75 грн. (в тому числі 5217623,00 грн. - основний платіж та 735419,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Крім того, за наслідком проведеної перевірки Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000232200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» на суму 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

До введення в дію Податкового кодексу України, згідно з приписами п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р.) податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

З 01.04.2011 року відповідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Крім того, ч.5 ст.8 вказаного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку - певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, вимога до Дубенської ОДПІ надати конкретно визначений перелік облікових регістрів є законодавчо не обгрунтованою, адже контролюючим органом не з'ясовано, яка система обліку використовується підприємством, наявність чи відсутність ведення тих чи інших зведених облікових документів тощо.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В матеріалах справи наявні описи речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, з яких вбачається, що позивачем надано первинні податкові та бухгалтерські документи, а також зведені облікові документи (матеріальні звіти, виписки банку, реєстри отриманих та виданих податкових накладних), які є цілком достатніми для проведення перевірки, адже вони дозволяють здійснити контроль руху (надходження, видатку і залишків) товаро - матеріальних цінностей та грошових коштів за звітними періодами, та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача (т.1 а.с.62-104).

Тому застосування Дубенською ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій передбачених п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, зокрема за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених цим Кодексом, є безпідставними.

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Контролюючий орган, безпідставно не врахувавши валові витрати здійсненні позивачем до 01.04.2011 року, не дотримав також вимог, встановлених п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, адже коригуванню підлягають лише витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 135 Податкового кодексу України при встановленні заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок заниження доходів на суму вартості проведених ремонтів основних засобів, вартості реалізованої продукції та металобрухту, контролюючим органом не враховано, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. На спростовання висновку контролюючого органу суду було надано документи, які підтверджують понесені позивачем витрати по вказаних господарських операціях, які не були враховані під час перевірки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому відповідно до п.6 розділу І вищевказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті про результати планової виїзної перевірки ПП «Дубенський консервний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 08.04.2013 року № 90/22/37352442 відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких встановлено завищення ПП «Дубенський консервний завод» витрат за період 08.11.2010 року по 31.12.2012 року на суму 23319738,39 грн.

Юридична оцінка встановлених судом обставин свідчить про завищення донарахованого грошового зобов'язання платнику податку при перевірці контролюючим органом. Це потягло за собою помилкове визначення об'єкту оподаткування і як наслідок - неправильне нарахування податку на прибуток. Дана обставина перешкоджає новому нарахуванню податків та штрафних санкцій за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу та в його рішенні. Отже, таке положення порушує конституційну вимогу про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, суд, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток через порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України стосовно нарахування та визначення грошового зобов'язання податковим органом, не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки відповідач не діяв у спосіб визначений законом та в установленому законом порядку. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.12.2006 року, що згідно ч.2 ст.161 та ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України.

За результатами перевірки контролюючим органом також встановлено порушення ПП «Дубенський консервний завод» ст.51, п.176.2 б) та г) ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого подано податкову звітність (за формою 1ДФ) не в повному обсязі та з недостовірними відомостями, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб» на суму 1020,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Положеннями ст.109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Оскільки, підприємством своєчасно подавалася до податкового органу відповідна звітність та згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, тому суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення вимог податкового законодавства.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок №8485 додаткової судово - економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №3201319000000001406 (а.с.96-113). За результатами проведеного дослідження судовим експертом Г.О. Харченко зроблено висновок про те, що порушення викладені в акті перевірки Дубенської ОДПІ від 08.04.2013 року за №90/22/37352442, щодо заниження ПП «Дубенським консервним заводом» податку на прибуток за період з 08.04.2010 року по 31.12.2012 року на суму 5217623,00 грн. не надається можливим, у зв'язку з відсутністю в акті податкової перевірки джерела інформації, щодо визначених сум заниження ПП «Дубенський консервний завод» доходів у розмірі 263194,86 та завищення витрат в розмірі 23319738,39 грн.

Також, представником позивача долучено до матеріалів справи постанову від 25.12.2013 року Головного управління Міндоходів у Рівненській області про закриття кримінального провадження. Згідно даної постанови кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013190000000106 від 13 травня 2013 року, на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінально процесуального кодексу України закрито, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ПП «Дубенський консервний завод» складу кримінального злочину (а.с.140-141).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у той час як відповідачем правомірність оспорюваних податкових повідомлень - рішень не доведена.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000212200 від 19.04.2013 року, №0000222200 від 19.04.2013 року, №0000441702 від 19.04.2013 року, №0000232200 від 19.04.2013 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Дубенський консервний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.