Рішення № 37677213, 11.03.2014, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.03.2014р. Справа №917/230/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс", вул.Пушкіна, 42, м. Полтава,Полтавська область,36039

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Інтер", вул.Островського, 12, м. Стаханов,Луганська область,94000

2. Приватного підприємства "Регіон-Трейд", вул.Р.Кириченко, 4, оф.3, м.Полтава, 36000

про стягнення 79167,00 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 79167,00 грн., за договором № 0710/10 від 01.07.2010 року.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив.

Відповідач 1 повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав. Ухвала суду від 17.02.2014 року яка була направлена на адресу відповідача1 вказану в позовній заяві (вул.Островського, 12, м. Стаханов,Луганська область,94000) повернулася до суду 24.02.2014 року вх.№ 3394(канцелярії суду) з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідач 2 повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 17.02.2014 року про порушення провадження у справі не виконав.

11.03.2014 року за вхідним № 2969(канцелярії суду) представник позивача подав заяву про приєднання до матеріалів справи витягу з ЄДР 36274107 Серія АБ № 017060. Суд надану заяву та витяг ЄДР прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд відмовляє в задоволенні позову виходячи з наступного:

01 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕГА ІНТЕР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" було укладено Договір № 0710/10, відповідно до якого Замовник (ТОВ ""Полтава-Інтелект-Сервіс") доручав, а Виконавець (ТОВ "ВЕГА ІНТЕР") приймав на себе зобов'язання надати послуги з розробки зовнішнього вигляду, дизайну, можливості прийому електронних заявок продажу (електронний магазин), створення бази MYSQL, розробки адміністративної зони сайту www.medoc.kh.ua, структури, програмного забезпечення Internet- ресурсів, у відповідності до умов даного Договору за період липень 2010 р. – грудень 2010 р. за плату.

Також, 01.07.2010 року між ТОВ «Полтава- Інтелект- Сервіс», як Кредитором, та ПП «Регіон-Трейд», як Поручителем, укладено договір поруки, згідно п.1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов’язків ТОВ «Вега Інтер» далі іменується "Боржник", зокрема, за сплату Боржником Кредитору грошових коштів в зв’язку з невиконанням протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Кредитора відповідної документально обґрунтованої вимоги обов'язку сплатити грошові кошти в сумі, на яку Замовнику зменшено податковий кредит з податку на додану вартість, зменшено витрати, донараховано податки та збори чи інші обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, що пов'язано з Договором №0710/10 від 01.07.2010 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору Виконавець приймав на себе зобов'язання надати послуги з розробки зовнішнього вигляду, структури, програмного забезпечення під наданням послуг розуміється настроювання програмного забезпечення Internet- ресурсів у відповідності до технічного завдання. технічне завдання узгоджується окремо та подається в окремому документі.

Послуги за цим Договором надаються Виконавцем за самостійно визначеним (без погодження із Замовником) графіком.

В п. 2.1. Сторони домовились, що за повне надання послуг Замовник сплачує Виконавцеві 510000 грн. (п'ятсот десять тисяч гривень) після підписання акта здавання – приймання наданих послуг згідно етапів плана - графіку.

Згідно п. 3.1 здавання - приймання наданих послуг здійснюється поетапно після закінчення тестування інформаційних ресурсів. Акт приймання-передачі послуг оформляються протягом 20 днів з моменту повного виконання послуг чергового етапу за цим Договором.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Інтелект-Сервіс" визнало, що Виконавець належним чином виконав взяті на себе зобов’язання надавши Замовнику послуги з розробки зовнішнього вигляду, дизайну, можливості прийому електронних заявок продажу (електронний магазин), створення бази MYSQL, розробки адміністративної зони сайту www.medoc.kh.ua, структури, програмного забезпечення Internet- ресурсів про що Сторонами було складено акти виконаних робіт за № 23 від 31.07.2010 р., № ___ від 30.09.2010 р.

Про схвалення отриманих послуг також свідчить те, що Позивач розрахувався з Виконавцем сплативши на його користь 380000 грн. (триста вісімдесят тисяч гривень) згідно платіжних доручень №1777 від 02.08.2010, №1960 від 04.10.2010р., №1982 від 04.10.2010р., №1959 від 27.09.2010р., "1779 від 02.08.2010р., № 1776 від 02.08.2010р. (аркуші справи 25-30).

Крім цього, судом встановлено, що витрати понесені Замовником на створення сайту були віднесені ним на валові витрати як ті, що пов’язані з господарською діяльністю.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору № 0710/10 01 липня 2010 р. "У разі, якщо державним контролюючим (фіскальним) органом та за рішенням суду буде зменшено податковий кредит Замовника з податку на додану вартість по відповідним податковим накладним Виконавця, зменшено витрати по операціях з Виконавцем та відповідно, донараховано податки та збори чи інші обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового чи іншого законодавства, з причин:

- анулюванням (відміною) державної реєстрації Виконавця;

- виключенням Виконавця з реєстру платників податку на додану вартість у тому числі анулюванням свідоцтва платника ПДВ;

- неналежним чином ведення бухгалтерського і податкового обліку;

- встановлення податковим органом або судом недійсності (фіктивності) операції, укладеної між Замовником і Виконавцем або Виконавцем і його контрагентом;

- порушення реєстрації податкових накладних в ЄРПН чи іншими фактами, пов'язаними з порушенням Виконавцем і його контрагентами податкового законодавства, Виконавець зобов'язується протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від Замовника відповідної документально обґрунтованої вимоги сплатити Замовнику грошові кошти в сумі, на яку Замовнику зменшено податковий кредит з податку на додану вартість, зменшено витрати, донараховано податки та збори чи інші обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції.

В разі незадоволення вимоги Замовника в зазначений вище термін, Виконавець має право здійснити залік вимог за рахунок грошових коштів, що підлягають оплаті Замовником Виконавцю по будь-яких грошових зобов'язаннях, з обов'язковим письмовим повідомленням Виконавця.

У випадку, якщо акт державного контролюючого органу або рішення суду, які стали підставою для виникнення додаткових зобов'язань в подальшому будуть визнані незаконними чи скасовані, Замовник зобов'язаний повернути Виконавцю отримані від нього грошові кошти у сумі, щодо якої акт/дії/рішення визнані незаконними, скасовані або змінені. При цьому, якщо з Замовника фактично були стягнуті до бюджету суми донарахованих податків, зборів, штрафних санкцій, вартості отриманого по операції, то повернення Виконавцю грошових коштів здійснюються лише після їх фактичного отримання Замовником з бюджету.

Згідно акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 27.12.2013 р. №3083/16-01-22-01-09/23560463 (аркуш справи 31-88) встановлено те, що операції між Позивачем та Відповідачем-1 зокрема за Договором № 0710/10 від 01 липня 2010 року носять фіктивний характер, внаслідок чого в розділі 4 акту перевірки зроблено висновок, що Позивачем занижено на прибуток за 3 квартал 2010 р. в сумі 79167,00 грн.

29 січня 2014 р. Замовник направив Відповідачу 1 та Відповідач 2 вимоги про сплату грошових коштів в загальній сумі 79167,00 грн., яку Замовнику донараховано за договором №0710/10 від 01 липня 2010 р. згідно акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 27.12.2013 р. № 3083/16-01-22-01-09/23560463.

Вимоги Замовника про сплату 79167,00 грн. залишились без задоволення.

З огляду на вищенаведене, Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 заборгованості в сумі 79167,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Відповідач 1 – товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕГА ІНТЕР", взяті на себе зобов’язання щодо розробки зовнішнього вигляду, дизайну, можливості прийому електронних заявок продажу (електронний магазин), створення бази MYSQL, розробки адміністративної зони сайту www.medoc.kh.ua, структури, програмного забезпечення Internet- ресурсів за договором Договором № 0710/10 від 01 липня 2010 року, виконало належним чином.

Суд не приймає доводи Позивача, щодо недотримання Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договору № 0710/10 від 01 липня 2010 р., зокрема п. 4.1.4.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України абоКодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Договір № 0710/10 від 01 липня 2010 р., укладений між Позивачем та Відповідачем 1, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Вимога Позивача, щодо зобов’язання Відповідача 1 та Відповідача 2 до виконання п. 4.1.4. Договору № 0710/10 01 від липня 2010 р. суд вважає необґрунтованою та такою, що базуються на довільному тлумаченні умов Договору.

Крім того, відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов’язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України не обгрунтовано обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не подано витребуваних судом доказів, що підтверджували б викладені у позові обставини, а тому в задоволені позову суд відмовляє за недоведеністю та безпідставністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України, державне мито при відмові у задоволенні позову покладається на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 41-43,45- 47, 18,19,21-22, 30, 32- 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 18.03.2014р.

Суддя О.Т. Іваницький

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.