Рішення № 37677179, 13.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25859/13 13.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про зобов'язання відкликати Акт № 694/22-2/35920561 від 06.04.2012 року

Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)

Нечай О.В.

Привалов А.І.

Представники:

від позивача: Микульська Т.В.

від відповідача: Ткач С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірель Компані" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі-відповідач) про: зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі відкликати Акт від 06.04.2012 року № 694/22-2/35920561 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Компані" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "СТС Логістік Київ," ТОВ "Укрхолод", ТОВ "Флорена-плюс" за період серпень, жовтень - грудень 2011 року та повідомити про його відкликання органи державної податкової служби України, до яких зазначений акт був надісланий.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 року справу прийнято до провадження, присвоєно № 910/25859/13, розгляд справи призначено на 15.04.2013 року.

По справі № 910/25859/13 надійшов запит від Київського апеляційного господарського суду повернути справу № 910/25859/13 до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги.

28.03.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. відпустці, справу №910/25859/13 передано судді Гумезі О.В. для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року зупинено провадження у справі № 910/25859/13, справу передано до Київського апеляційного господарського суду на виконання запиту Вищого господарського суду України.

14.05.2013 року з Вищого господарського суду України надійшла справа № 910/25859/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року поновлено провадження у справі № 910/25859/13.

20.05.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з відрядження, справу №910/25859/13 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року справу № 910/25859/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/25859/13, у зв'язку зі складністю справи.

03.06.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу № 910/25859/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Власов Ю.Л.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року справу № 910/25859/13 прийнято до розгляду колегіально, розгляд справи призначено на 22.07.2013 року.

22.07.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/25859/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий) суддя Баранов Д.О., суддя Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року справу № 910/25859/13 прийнято до провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 24.07.2013 на 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 по справі №910/25859/13 припинено провадження у справі

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 р. скасовано, а справу направлено для розгляду по суті.

13.09.2013 р. матеріали справи №910/25859/13 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. справу №910/25859/13 прийнято до свого провадження суддею Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 01.10.2013 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

20.09.2013 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані» про заміну відповідача на правонаступника у справі № 910/25859/13 задоволено, замінено відповідача у справі № 910/25859/13 з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Розгляд справи відкладено на 31.10.2013 р.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. представник відповідача подав заперечення, в яких проти позову заперечив та пояснив, що складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки є обставиною, що не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, з огляду на той факт, що висновки акту є службовим документом, носієм доказової інформації. Тобто, акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. судом оголошувалася перерва до 14.11.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представники позивача подали клопотання про виклик осіб для дачі пояснень у судове засідання, в якому просили викликати для дачі пояснень працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Компані».

Суд переніс розгляд поданого клопотання на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи №910/25859/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи №910/25859/13 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Івченко А.М., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. колегією суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча), Івченко А.М., Нечай О.В. справу № 910/25859/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2013 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 05.12.2013 р. та 20.01.2014 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 20.01.2014 р. та 30.01.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 р. змінено склад суду для розгляду справи №910/25859/13 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Васильченко Т.В., Нечай О.В.

У судовому засіданні 30.01.2014 р. судом оголошувалася перерва до 17.02.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні та судді Васильченко Т.В на лікарняному, справу №910/25859/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Марченко О.В. (головуюча), судді: Нечай О.В., Привалов А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. справу №910/25859/13 прийнято до свого провадження колегією суддів: Марченко О.В. (головуюча суддя), судді: Нечай О.В., Привалов А.І. та призначено розгляд справи на 13.03.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/25859/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча), судді: Нечай О.В., Привалов А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу №910/25859/13 прийнято до свого провадження колегією суддів: Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Нечай О.В., Привалов А.І. та призначено розгляд справи на 13.03.2014 р.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. представник позивача подав пояснення по справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесено акт №694/22-2/35920561 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мірель Компані» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «СТС Логістик Київ», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс» за період серпень, жовтень - грудень 2011 року.

У пункті 15 вказаного акту зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що ТОВ «Флорена плюс», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «СТС Логістик Київ» мають ознаки фіктивності.

Діяльність ТОВ «Мірель Компані» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 ГК України. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Мірель Компані» фактиних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень, жовтень - грудень 2011 р., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу від 02.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2012 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної республіки Крим Державної податкової служби складено акт №6148/22-3/31176586 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лідер-Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «Мірель Компані» за період: серпень-грудень 2011р.

Так, по тексту вказаного акту зроблено посилання на акт №694/22-2/35920561 від 06.04.2012 р., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо можливої фіктивності ТОВ «Мірель Компані» та зроблено висновок, що у ТОВ «Лідер-Крим» відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Мірель Компані».

На підставі акту №6148/22-3/31176586 від 27.09.2012 р. ДПІ у м. Сімфорополь АР Крим ДПС винесено повідомлення-рішення відносно ТОВ «Лідер-Крим» про донарахування податкових зобов'язань.

Як зазначає позивач, через винесення повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань ТОВ «Лідер-Крим» повідомило позивача листом №463 від 12.11.2012 р. про розгляд питання щодо відмови від подальшої співпраці з позивачем.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відомості, зазначені відповідачем в акті звірки, зокрема, про відсутність об'єктів оподаткування при продажу позивачем товарів і послуг за серпень, жовтень - грудень 2011 р., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України, є неправдивими.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Разом з тим, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Як встановлено судом вище, 06.04.2012 р. відповідачем було оформлено акт №694/22-2/35920561 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мірель Компані» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «СТС Логістик Київ», ТОВ «Укрхолод», ТОВ «Флорена-плюс» за період серпень, жовтень - грудень 2011 року.

Так, відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року N 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно п. 5.1. зазначених рекомендацій у разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Пунктами 7.1. та 7.2. вказаних методичних рекомендацій встановлено, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: - у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки; - у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

З аналізу вищезазначеного можна зробити висновок, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання оформляється органами податкової служби виключно під час здійснення покладених на них законодавством функцій і повноважень, та відповідно, такий акт публічно не поширюється. Останній надсилається та може бути використаний виключно органом ДПС - ініціатором проведення зустрічної перевірки для проведення подальшої перевірки суб'єкта господарювання.

Таким чином, відповідачем не було здійснено поширення, тобто доведення до відома хоча б до однієї особи, акту №694/22-2/35920561 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мірель Компані» та відповідно викладеної інформації в ньому, так як надіслано зазначений акт лише в межах повноважень та обов'язків до органу ДПС - ініціатора проведення зустрічної перевірки, що в свою чергу виключає наявність зазначеного вище юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Разом з тим, згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як зазначає позивач, викладена в спірному акті інформація є недостовірною.

Проте проаналізувавши вказаний акт та інформацію, викладену в ньому, зокрема характер такої інформації, суд приходить до висновку, що така інформація є оціночними судженнями, так як містить лише оцінку дій позивача та його контрагентів та не містить жодних фактичних даних.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що інформація, викладена в спірному акті являється оціночними судженнями та не містять будь-яких фактичних даних, беручи до уваги, що вказаний акт та інформація в ньому не була поширена хоча б одній особі та використана відповідачем лише для виконання покладених функцій та обов'язків згідно законодавства як державним органом, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у його задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.03.2014 р.

Судді Бондарчук В.В. (головуюча)

Нечай О.В.

Привалов А.І.