Рішення № 37677103, 12.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/3/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 Справа № 908/150/14

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали

За позовом Фермерського господарства «Істок-С» (адреса - 53506 с. Китайгородка Томаківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, 10-А )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» (адреса - 72310 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, 57/8)

про стягнення 25 655,61 грн.

З участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Кузьменко М.І., довіреність №б/н від 13.01.2014р.

від відповідача: Бабков Д.Ю., довіреність №27-01/1 від 27.01.2014р.

Суть спору:

20 січня 2014 року позивач Фермерське господарство «Істок-С» (далі за текстом ФГ «Істок-С») звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» (далі за текстом ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія») про стягнення 25 801,59 грн.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. порушено провадження у справі №908/150/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні 06.02.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2014р. судове засідання відкладено до 18.02.2014р., у зв'язку з неявкою Відповідача, з урахуванням клопотання представника ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» (а.с.42).

В судовому засіданні 18.02.2014р. оголошено перерву до 12.03.2014р.

12.03.2014р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Позивача та Відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 11.06.2013р. ФГ «Істок-С» та ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» уклали Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №52 ТД-13. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача кошти в сумі 24 000,00 грн., як передоплату за електричний дільник ріпаку правий RT135-E/12-R в зборі з кронштейном в кількості 1 штука імпортного виробництва до зернозбирального комбайну New Holland. Однак, Відповідач свої зобов'язання за Договором, не виконав, запчастину до комбайну своєчасно Позивачу не надіслав, отримані грошові кошти станом на 13.01.2014р. не повернув. Також, Позивач зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню та суму інфляційних нарахувань.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просив стягнути з ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» на користь ФГ «Істок-С» 24 000,00 грн. основного боргу, 70,96 грн. суму інфляційних нарахувань, 1730,63 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

17.02.2014р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.49-50). В заяві Позивач зазначивши, що при виготовленні позовної заяви та розрахунків до неї були допущені описки, остаточно просить стягнути з ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» на користь ФГ «Істок-С» 24000,00 грн. основного боргу; 70,96 грн. суму інфляційних нарахувань; 1584,65 грн. пені; 1827,00 грн. судового збору.

Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов до суду 12.03.2014р. та залучений до матеріалів справи (а.с.67). В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до умов Договору в обов'язок Відповідача входило доставити товар через 10 робочих днів після внесення передоплати Позивачем, тобто в проміжок часу між 19.06.2013р. по 03.07.2013р., після чого передати товар Позивачу у себе на складі. Однак, в порушення умов Договору, ФГ «Істок-С» не з'явився за отриманням товару, доручення на доставку товару Відповідачеві не надавав. Таким чином, на думку Відповідача, поставка товару Позивачу не відбулася з вини останнього.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» на комп'ютері інв. №10420480.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

11.06.2013р. між ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» - Постачальник та ФГ «Істок-С» - Покупець укладено Договір №52 ТД-13 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі по тексту Договір) (а.с.12-13).

Згідно п.п. 1.1., 1.3. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар, визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язався прийняти зазначений вище товар і оплатити вартість товару на умовах цього Договору. Під Товаром , що є предметом поставки за цим Договором, розуміється Електричний дільник ріпаку правий RT135-E/12-R в зборі з кронштейном в кількості 1 штука.

За умовами п. 2.1. Договору, поставка Товару, який є предметом цього Договору, здійснюється за рахунок Покупця вантажоперевізником через 10 днів після передоплати.

Згідно п. 2.2., 2.3. Договору передача Товару здійснюється на умовах визначених чинним законодавством України та цим Договором. Приймання-передача Товару за асортиментом, кількістю та якістю здійснюється на складі Продавця у відповідності з видатковою накладною.

Відповідно до п. 2.6. Договору Постачальник може за дорученням Покупця та додатковою угодою доставити товар Покупцю за вказаною адресою та провести налагоджувальні роботи за окрему плату згідно окремого договору.

Пунктами 3.2., 3.3. Договору сторони узгодили, що Загальна вартість Товару складає 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Оплата за Товар здійснюється наступним чином: 100% від вартості Товару - передоплата згідно рахунку. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок Постачальника.

Для оплати Товару Відповідачем виставлено рахунок №93 від 11.06.2013р. на суму 24000,00 грн. (а.с.14).

Платіжним дорученням №168 від 18.06.2013р. Позивач перерахував суму передоплати в розмірі 24000,00 грн. на розрахунковий рахунок Відповідача (а.с.15).

Таким чином, відповідно до умов п. 2.1. Договору, поставка Товару мала бути здійснена у період часу починаючи з 28.06.2013р., зі складу Продавця, за адресою зазначеною в Договорі: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул.. Фрунзе 57/8.

Проте, всупереч умовам Договору, Постачальник в обумовлений строк Товар не поставив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Слід зазначити, що посилання Відповідача на те, що товар мав бути поставлений протягом 10 робочих днів, не знайшло документального підтвердження, оскільки п. 2.1. Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється через 10 днів після внесення передоплати. Тобто, враховуючи, що передоплата внесена ФГ «Істок-С» на розрахунковий рахунок Відповідача 18.06.2013р., товар мав бути поставлений не пізніше 28.06.2013р.

Як свідчать докази, надані Позивачем, а саме: подорожні листи від 29.06.2013р. та 01.07.2013р., акти про відсутність складських приміщень від 29.06.2013р. та від 01.07.2013р. (а.с. 58, 62-64), представники ФГ «Істок-С» з'являлися за отриманням Товару 29.06.2014р. та 01.07.2013р., однак товар отримати не змогли через відсутність представників Відповідача за вказаною в Договорі адресою.

Посилання Відповідача на те, що 29.06.2013р. та 01.07.2013р. були вихідними днями та підприємство не працювало, судом не приймається до уваги, оскільки Договором не визначено графіку роботи ТОВ «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» та не обумовлено, в які саме дні ФГ «Істок-С» може отримати товар.

Крім того, відповідно до митної декларації від 03.07.2013р. (а.с.69), товар було розмитнено лише 03.07.2013р., що свідчить про те, що станом на 28.06.2013р. товар на складі Відповідача був відсутній.

Враховуючи викладене, вимога ФГ «Істок-С» про стягнення з ТОВ «ТД «Мелітопольська агропромислова компанія» основного боргу в сумі 24 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання, просить стягнути з останнього 1584,65 грн. пені за період з 29.06.2013р. по 29.12.2013р., а також суму інфляційних нарахувань у розмірі 70,96 грн. за період з липня 2013 року по грудень 2013 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно п.4.4. Договору, за порушення термінів постачання Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевірку розрахунку пені судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що розрахунок Позивачем виконано вірно, відтак стягненню підлягає сума пені 1 584,65 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірку розрахунку суми інфляційних нарахувань судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що Позивачем розрахунок здійснено вірно та стягненню підлягає 70,96 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Разом з тим, Відповідачем доказів на спростування вимог Позивача не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ФГ «Істок-С» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «Істок-С» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» про стягнення 25 655,61 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» (72310 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, 57/8, код ЄДРПОУ 36448636) на користь Фермерського господарства «Істок-С» (53506 с. Китайгородка Томаківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, 10-А, код ЄДРПОУ 24425141) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 65 коп. пені, 70 (сімдесят) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.03.2014р.