Рішення № 37676456, 18.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/6625/13-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/1550/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 44 18.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Фастівської районної державної адміністрації, третя особа: Управління Державного агентства земельних ресурсів у Фастівському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення органу виконавчої влади та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,064 га на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 09 січня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 202, цільове призначення - ведення колективного садівництва. Вказана земельна ділянка є частиною землекористування СТ «Яблунька».

Позивач звернулась до Управління Держземагенства у Фастівському районі з технічною документацією для визначення кадастрового номера земельної ділянки, однак отримала відмову у присвоєнні кадастрового номера у зв»язку із невідповідністю даних обмінного файлу черговому кадастровому плану, а саме не відповідності межам земельної ділянки ОСОБА_2, про що позивачу було надано Протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу.

Позивач вважала, що оскільки вона набула права власності значно раніше, ніж право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_2, то її право власності на земельну ділянку підлягає захисту, у зв»язку із чим просила суд:

визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,064 га на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 09 січня 1998 року;

визнати розпорядження Фастівської райдержадміністрації № 765 від 04.07.2008 р. «Про передачу у власність земельних ділянок взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області» недійсним в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки ОСОБА_2;

зобов»язати Управління Державного агентства земельних ресурсів у Фастівському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2, закрити Поземельну книгу на вказану земельну ділянку, скасувати кадастровий номер 3224984200603600260074;

зобов»язати Управління Державного агентства земельних ресурсів у Фастівському районі Київської області на підставі розробленої документації із землеустрою здійснити державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 в державному земельному кадастрі, відкрити Поземельну книгу, присвоїти кадастровий номер.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права . В доводах апеляційної скарги, зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції не врахував зміни в чинному законодавстві щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та прав на такі земельні ділянки. Суд не дав оцінки тому, що позивач не може зареєструвати належну їй земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і отримати кадастровий номер. Внаслідок чого її права власника на розпорядження цією земельною ділянкою обмежені.

Позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Фастівська районна державна адміністрація подала до суду заяву про визнання апеляційної скарги.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що його вини у неправильному виготовленні його Державного акту на право власності на земельну ділянку немає, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,064 га на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 09 січня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 202, цільове призначення - ведення колективного садівництва. Вказана земельна ділянка є частиною землекористування СТ «Яблунька».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,064 га за позивачем відсутні, оскільки остання є власником вказаної земельної ділянки на підставі правовстановлюючого документа.

Судова колегія погоджується із висновком суду в тій частині, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку. Разом із тим, суд не вирішив інші позовні вимоги позивача, а саме визнання недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації та зобов»язання вчинити певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 лютого 2009 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серія ЯЖ № 234895 на підставі розпорядження Фастівської райдержадміністрації № 765 від 04.07.2008 р. ««Про передачу у власність земельних ділянок взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області». Вказаним розпорядженням була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї), земельні ділянки (згідно додатку), площею (згідно додатку) га, згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Фастівське».

Рішенням апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2013 року вказаний вище Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,6532 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоснітинської сільської ради серії ЯЖ № 234896 виданий 26 лютого 2009 року на ім»я ОСОБА_2 визнано недійсним.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України в редакції, яка діяла на час розпорядження Фастівської районної державної адміністрації № 765 від 04.07.2008), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, частина земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_2, належить на праві власності позивачу і у неї у встановленому законом порядку не вилучалась. Виходячи із наведених обставин і вимог ч.5 ст. 116 ЗК України, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним розпорядження Фастівської РДА , яким ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка. Саме внаслідок передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , встановлення меж цієї земельної ділянки і в подальшому внесенням даних про неї до Державного земельного кадастру, порушено право позивача на розпорядження належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Фастівської РДА, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаної вище позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про зобов»язання Управління Держземагенства вчинити певні дії, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки позивачу було відмовлено у присвоєнні кадастрового номеру в 2012 році з посиланням на те, що на земельну ділянку позивача накладається земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 З листопада 2013 року Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 визнано недійсним, тобто відпала правова підстава для відмови у присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці належній позивачу. Позивач після визнання недійсним правовстановлюючого документа на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_2 не зверталась до Управління держземагенства із заявою про присвоєння кадастрового номера належній їй земельній ділянці, відмову не отримувала, а тому її позовні вимоги заявлені при відсутності спору, а тому не можуть бути задоволені.

Керуючись ст..ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2013 року в даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення органу виконавчої влади і в цій частині ухвалити нове рішення.

Розпорядження Фастівської районної державної адміністрації № 765 від 04.07.2008 р. «Про передачу у власність земельних ділянок взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області» визнати недійсним в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: