Ухвала суду № 37675096, 14.03.2014, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/925/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № KF 52341 від 18.09.2008р. в розмірі 40 003,60 доларів США, що станом на 19.02.2014 року еквівалентно 347 507,27 грн.

До початку розгляду справи по суті, в порядку забезпечення позовних вимог, позивач подав до суду клопотання, я якому просить накласти арешт на грошові кошти, а також все рухоме і нерухоме майно яке належить відповідачам та обмежити їх у праві виїзду за межі України шляхом тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був раніше виданий. Клопотання мотивує тим, що відповідачі ухиляються від погашення заборгованості, її сума є значною, вони є недобросовісними боржниками та мають намір відчужити належне їм майно, у зв'язку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву, оцінивши надані докази, суд вважає, що заяву слід повернути заявнику виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначено також і інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з поданої заяви, позивачем, всупереч вимог ст. 151 ЦПК України, не вказано всіх відомостей, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову. Так, в заяві про забезпечення позову відсутня інформація про належність відповідачам рухомого та нерухомого майна або грошових коштів, на які необхідно накласти арешт. Відсутні такі докази і в матеріалах позову. Згадані обставини унеможливлюють вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні відомості про майно та грошові кошти, на яке необхідно накласти арешт.

За правилами ч. 8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Що стосується вимоги про обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України, то суд вважає за необхідне звернути увагу на роз'яснення ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи, висвітлених у п. 7 Постанови № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитним правовідносин», згідно з якими, заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Таким чином, судом встановлено, що заявник подав заяву без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, тому згідно вимог ч.8 ст. 153 ЦПК України дана заява підлягає поверненню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 151,153 ч. 8 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст.294, 296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.