Постанова № 37674252, 04.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 р. Справа №805/2022/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-25 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області

до Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 2256132 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області заявлено позов до Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 2256132 грн. 76 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2013 року відповідачем не відшкодовані витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 1, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1926081 грн. 58 коп., та за період з 1 вересня 2009 року по 31 грудня 2013 року відповідачем не відшкодовані витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 330051 грн. 18 коп. Правовою підставою стягнення зазначеної суми зазначив норми пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пунктів 6.1, 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Сторони у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце слухання справи належним чином повідомлені. Позивач через канцелярію суду 4 березня 2014 року надав письмову заяву, у якій просив суд розглянути справу без участі представника в порядку письмового провадження. Відповідач через канцелярію суду 4 березня 2014 року надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що наказом Мінвуглепрому України від 29 липня 2010 року №285 «Про ліквідацію Виробничого об`єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» припинена діяльність підприємства, створена ліквідаційна комісія та розпочата ліквідаційна процедура. З моменту відкриття ліквідаційної процедури підприємство не є суб’єктом підприємницької діяльності та не може бути платником витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Виробниче об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради та включено до ЄДРПОУ за номером 00186080.

Як встановлено судом, у відповідача працювали особи, зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, і яким призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 та за Списком № 2.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (надалі – Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затверджених Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в матеріалах справи: за списком № 1 за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2013 року відшкодуванню підлягають витрати по пенсіонерам в сумі 1926081 грн. 58 коп., за списком № 2 за період з 1 вересня 2009 року по 31 грудня 2013 року відшкодуванню підлягають витрати по пенсіонерам в сумі 330051 грн. 18 коп.

З матеріалів справи та з письмових заперечень відповідача судом встановлено, що відповідно до наказу Мінвуглепрому України «Про ліквідацію Виробничого об`єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» від 29 липня 2010 року №285 припинена діяльність відповідача шляхом ліквідації, створена ліквідаційна комісія та розпочата ліквідаційна процедура.

30 липня 2013 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог за № 16274/02/23.

Листом від 1 серпня 2013 року № 31 ліквідаційна комісія відповідача прийняла кредиторську заборгованість позивача на загальну суму 3162560 грн. 62 коп., та включила її до ліквідаційного балансу ВО «Укрвуглегеологія».

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно з частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 111 ЦК України визначений порядок ліквідації юридичної особи. Так, відповідно до частини 8 зазначеної статті ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Згідно з частиною 9 зазначеної статті виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Частиною 11 статті 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Пунктом 1 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отже, чинним законодавством передбачено, що ліквідаційна комісія є особою, відповідальною за погашення недоїмки. Нормами Цивільного кодексу України визначений особливий порядок ліквідації юридичних осіб та черговість задоволення вимог кредиторів. Окрім цього, передбачено право кредитора (у даному випадку суб’єкта владних повноважень) звернення до суду лише в одному випадку, а саме - відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

Суд також зазначає, що законодавством передбачено право суб’єкта владних повноважень на звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, але таке право надається йому у загальному порядку, а не під час здійснення ліквідаційної процедури юридичної особи. У даному випадку, позивач скористався своїм правом та звернувся до ліквідаційної комісії із заявою про задоволення вимог кредитора, яка була задоволена, заборгованість в сумі 3162560 грн. 62 коп. була включена до ліквідаційного балансу, визначена черговість погашення кредиторських вимог. Тобто, позивач звернувся до особливого порядку - ліквідації юридичної особи та заявив свої права. У цьому випадку, законодавством чітко визначений порядок, згідно якого кредиторові надано право звернення до суду лише у зазначеному випадку. Такий випадок відсутній при зверненні до суду позивача з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позивач повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а ніяким законом України не передбачено право суб’єкта владних повноважень звертатися до суду щодо стягнення із юридичної особи, яка ліквідується, заборгованості, яка вже прийнята ліквідаційною комісією відповідача та включена ним до ліквідаційного балансу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «Укрвуглегеологія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2013 року у розмірі 2256132 грн. 76 коп., відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 4 березня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Смагар С.В.