Ухвала суду № 37673426, 18.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Справа № 552/2673/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/986/14

Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: представника стягувача - адв. ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Шуліки А.В.

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2014 року

за матеріалами скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на дії головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження

по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів по пенсійному рахунку та процентів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2014 року у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-ПАТ КБ «ПриватБанк») на дії головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відмовлено у повному обсязі.

Із вказаною ухвалою не погодився боржник - ПАТ КБ «ПриватБанк», представник якого в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.

Зазначають, зокрема, що суд, постановляючи ухвалу, не звернув увагу, що в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.12.2013р. Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 120218,00грн. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, яке належить боржнику у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу, внаслідок чого порушено права та законні інтереси боржника, оскільки фактично арешт був накладений на все рухоме та нерухоме майно Боржника;

Вказують, що своїми діями державний виконавець безпідставно обмежив Боржника у праві розпоряджатися своєю власністю, чим порушив нормальне ведення ним господарської діяльності та спричинив виникнення потенційних збитків від неможливості вчинення потрібних операцій із майном.

Вважають, що при розгляді справи не враховано, що Боржник як банківська установа має зобов»язання перед третіми особами, а тому накладення арешту на все майно може порушити права усіх його клієнтів; суд проігнорував те, що в першу чергу стягнення звертається на кошти Боржника, а вже потім на все інше майно.

В обґрунтування скарги посилаються на те, що постанова державного виконавця не відповідає по формі вимогам закону, оскільки не містить обов»язкових реквізитів, у вступній частині не зазначено ім»я та по-батькові держвиконавця, який виніс постанову, однак суд цю обставину проігнорував, як і те, що резолютивна частина постанови має містити повне найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови.

У судовому засіданні представник стягувача апеляційну скаргу не визнав, прохав її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника стягувача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів по пенсійному рахунку та процентів, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09.12.2013 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість по пенсійному рахунку у розмірі 120218,00грн., проценти 4907,52грн. та судові витрати 1251,25грн.

Місцевим судом установлено, що на виконання вказаного рішення судом 30.12.2013 року видано виконавчий лист №552/2673/13-ц, та 24.01.2014 року головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Черновою Л.В. було відкрите виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 120218,00грн. та встановлено строк для добровільного виконання рішення-до 31.01.2014 року (а.с.6).

Також, 24.01.2014 року головним державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, яке належить боржнику, - ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми звернення стягнення, - 120218,00грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише у межах суми боргу (а.с.11).

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся зі скаргою на дії головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чернової Л.В., в якій просив визнати неправомірними вказані дії при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №552/2673/13-ц, виданого 30.12.2013р. Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 120218,00грн. з накладенням арешту на майно ПАТ КБ «ПриватБанк».

В обгрунтування скарги посилаються на те, що постановою головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 24.01.2014р., якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми звернення стягнення, - 120218,00грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише у межах суми боргу, було допущено порушення норм чинного законодавства, що регламентують порядок проведення дій в рамках виконавчого провадження, внаслідок чого було порушено законні права та інтереси боржника.

Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що дії головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чернової Л.В. щодо накладення арешту на майно є правомірними, оскільки були здійснені з метою виконання судового рішення.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

За змістом ч.6 ст.52 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З матеріалів справи вбачається, що у поданій заяві про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014р. стягувач, у забезпечення реального виконання рішення суду, просила накласти арешт на кошти та майно боржника, що було враховано державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.01.2014р.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що постановою державного виконавця від 24.01.2014р. накладено арешт на все майно, яке належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, внаслідок чого порушено права та законні інтереси боржника, оскільки фактично арешт був накладений на все рухоме та нерухоме майно Боржника, є надуманими та безпідставними, оскільки вказаною постановою накладено арешт на все майно, яке належить боржнику, ПАТ КБ «ПриватБанк», лише у межах суми звернення стягнення, - 120218,00грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише у межах суми боргу.

На підтвердження доводів скарги про те, що своїми діями державний виконавець безпідставно обмежив Боржника у праві розпоряджатися своєю власністю, чим порушив нормальне ведення ним господарської діяльності та спричинив виникнення потенційних збитків від неможливості вчинення потрібних операцій із майном, апелянтом не надано жодних доказів, тому ці твердження є припущенням, яке не ґрунтується на доказах.

Посилання на те, що постанова державного виконавця не відповідає по формі вимогам закону, оскільки не містить деяких реквізитів, не може бути підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця.

Інші доводи апеляційної скарги також є неспроможними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що ухвалу судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Шуліки А.В., - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ В.М. Триголов

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун