Вирок № 37673183, 18.03.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2902/14-к

Провадження № 1-кп/344/209/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря Перун І.Ю.

прокурора Хомин М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинувальному акту з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, освіта середньо-спеціальна, не працюючої, розлученої, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимої, українки, громадянки України,

за ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 ставиться у вину, що вона вчинила використання завідомо підробленого документа за наступних обставинах.

24 грудня 2013 року обвинувачена, перебуваючи по вул. Незалежності, 20, в м. Івано-Франківську, з метою отримання кредиту, за невстановлених слідством обставин, придбала у невідомої особи на ім'я ОСОБА_3 довідку про доходи № 12/74 від 17 грудня 2013 року, подача якої була обов'язковою передумовою вирішення питання в отриманні кредиту у АТ «Імексбанк». ОСОБА_1, було відомо, що вказана довідка містила завідомо неправдиві відомості про її заробітну плату за період з червня по листопад 2013 року на посаді спеціаліста по нарахуванню пенсій Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на загальну суму 17268 грн. 66 коп. Відомості, що містились у вказаній довідці не відповідали дійсності, оскільки обвинувачена ніколи не була працевлаштована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську і вказаних доходів у зв'язку з цим не отримувала.

Цього ж дня ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою отримання кредиту, пред'явила документи, що посвідчують її особу, а саме, паспорт громадянки України на своє ім'я, а з метою підтвердження свого фінансового стану надала у відділенні № 385 Івано-Франківської регіональної дирекції АТ «Імексбанк», що по вул. Галицькій, 32 у м. Івано-Франківську, завідомо підроблену довідку про доходи № 12/74 від 17 грудня 2013 року, яка містила неправдиві відомості, про які зазначено вище.

На підставі наданих ОСОБА_1 у зазначений банк документів, працівниками банку проведено перевірку їх достовірності і встановлено, що довідка про доходи ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки остання ніколи не була працевлаштована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську і вказаних доходів у зв'язку з вищенаведеним не отримувала.

Справа надійшла до суду з угодою укладеною під час досудового розслідування між начальником відділу прокуратури м. Івано-Франківська Хомин М.В. та підозрюваною ОСОБА_1 про визнання винуватості від 18 лютого 2014 року, згідно з умовами якої прокурор та підозрювана дійшли згоди, що злочин підозрюваною було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрювана беззастережно визнала свою вину у вчиненні злочину.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії підозрюваної слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 358 КК України та узгодили покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вказаному визнала повністю, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримала, а угоду про визнання винуватості від 18 лютого 2014 року просила затвердити.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз'яснивши ОСОБА_1 суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, її права передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачена правильно розуміє зміст наданих їй прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R ( 87 ) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченої відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує таке.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості і, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується обвинувачена ОСОБА_1, є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються поданими в судовому засіданні документами-доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченої за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки вона вчинила використання завідомо підробленого документа, та ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст. 349 КПК України при визнанні обвинуваченою своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу обвинуваченої, фактичні обставини вчиненого злочину, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченої визнано те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, активне сприяння у розкритті злочину, має на утриманні двох малолітніх дітей, щире каяття, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження і, що обставини, які обтяжують відповідальність в провадженні не встановлено.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_1 є правильною, визнає, що вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що пом'якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, що також дає підстави суду дійти висновку, про те, що узгоджене сторонами покарання може бути призначене, оскільки ґрунтується на фактичних обставинах провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За таких обставин, узгоджене сторонами покарання відповідає вказаним вимогам та санкції ч. 4 ст. 358 КК України.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі викладеного, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 18 лютого 2014 року укладену між начальником відділу прокуратури м. Івано-Франківська Хомин М.В. та підозрюваною ОСОБА_1 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винною за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання - штраф в розмірі 510 ( п'ятсот десять ) гривень.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1, код ДРФО НОМЕР_1 у користь держави з зарахуванням на р/р 31112115700002 ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код ЄДРПОУ 37952250, код платежу 24060300 - 782 ( сімсот вісімдесят дві ) гривні 40 коп. витрат за проведення експертиз.

Речовий доказ в кримінальному провадженні, довідку про доходи № 12/74 від 17 грудня 2013 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченій негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович