Ухвала суду № 37671910, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 1552/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Міклюша Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопром» до Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області (тепер - Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Технопром» 28.05.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ф. «Р» від 01.10.2009 року: №0000552321/0 про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 123534,66 грн. (в тому числі основний платіж 82356,44 грн. та штрафні санкції 41178,22 грн.) та №0000542321/0 про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2801,08 грн. (в тому числі 2334,23 грн. основний платіж та 466,85 грн. - штрафні санкції). .

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу стосовно завищення суми податкового кредиту та заниження податку на прибуток, не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування. При перевірці ними було подано всі документи, які давали можливість визначити реальність і законність вказаних операцій з ТзОВ «Декко - Україна», які були спрямовані на настання реальних наслідків та здійснені відповідно до вимог закону. Факт реальності здійснення господарських операцій, серед іншого, підтверджується й тим, що придбане обладнання було прийняте та оплачене позивачем і на вказаному обладнанні підприємство виготовляло готову продукцію - віконні конструкції, для виготовлення якої у різних контрагентів придбавались виробничі запаси, що підтверджується договорами, податковими накладними, первинними документами, а готова продукція у виробничо - складських приміщеннях сертифікувалась та реалізовувалась покупцям.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області №0000552321/0 та №0000542321/0 від 01 жовтня 2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Апелянт зазначає, що позивач не надав перевіряючим товаро - транспортних накладних на перевезення обладнання, технічні паспорти на станки, документи на встановлення станків, акти введення в експлуатацію станків, договори про матеріальну відповідальність осіб, яким було передано для використання у виробництві, картки обліку основних засобів, дати введення в експлуатацію та інвентаризаційних номерів обліку основних засобів, норми нарахування амортизації. Від надання пояснення посадові особи позивача відмовились, тому прийняті рішення є правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.4 ст.196 КАС України за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Технопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2008 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої складено акт № 27/23/35816239 від 18.09.2009 року .

Податковим органом встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2009 року на суму 9336,90 грн., так як, на погляд податкового органу, підприємством у 1 кварталі 2009 року було нараховано амортизацію на основні фонди( придбані станки), які не використовувались у господарських операціях, що суперечить пп.8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.3.1.3 акта).

Також податковим органом вказано, що позивачем всупереч пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 82397, 44 грн., сплачений за придбання станків у ТзОВ «Декко - Україна, відповідно до податкових накладних : № 507 від 22.04.2008 року на суму 307205, 64 грн., в тому числі ПДВ у сумі 51200, 94 грн. (видаткова накладна № РН - 000469 від 22.04.2008 року на суму 307205, 64 грн., в тому числі ПДВ у сумі 51200, 94 грн.); № 533 від 13.05.2008 року на суму 187178, 99 грн., в тому числі ПДВ у сумі 31169, 50 грн. (видаткова накладна № РН - 000499 від 13.05.2008 року на суму 187178, 99 грн., в тому числі ПДВ у сумі 31196, 50 грн. (п. 3.2.2 акта).

На вимоги податкового органу від 11.08.2009 року, № 1769/8/23 - 025 від 20.08.2009 року № 1860, від 11.09.2009 року № 2096 позивачем не надано документи: товаро - транспортні накладні на перевезення обладнання, технічні паспорти на станки, документи на встановлення станків, акти введення в експлуатацію станків, договори про матеріальну відповідальність осіб, яким було передано для використання у виробництві, картки обліку основних засобів, дати введення в експлуатацію та інвентаризаційних номерів обліку основних засобів, норми нарахування амортизації .

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 01.10.2009 року:

№0000542321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2801,08 грн. (в тому числі 2334,23 грн. основний платіж та 466,85 грн. - штрафні санкції) за порушення пп.8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

№ 0000552321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 123534,66 грн. (в тому числі основний платіж 82356,44 грн. та штрафні санкції 41178,22 грн.) за порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На погляд колегії суддів, суд першої інстанції всебічно, повно та об»єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Не заперечуючи укладення угод позивача з ТзОВ «Декко - Україна» податковий орган вважає їх такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, з таких підстав: на склад орендований у ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство «Агротранссервіс»» вище перелічені товаро-матеріальні цінності від ТзОВ «Декко - Україна» не надходили, що свідчить про відсутність фактичного отримання позивачем вказаних у вищезазначених накладних основних засобів від даного суб'єкта господарювання; підприємством не надано жодних документів, які б свідчили про факт здійснення виробничої діяльності по виробництву вікон на станках.

Проте, такий висновок податкового органу суперечить вказаним нижче обставинам та нормам чинного законодавства.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли посередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до пункту 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені обов'язкові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем до суду було надано: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні які підтверджують факт поставки станків контрагентом позивачу та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару. акти виконаних робіт та договори поставки продукції.

Так, 16.04.2008 року між ТзОВ «Декко - Україна» (продавець) та ТзОВ «Технопром» (покупець) укладено договір №1 про те, що продавець передає, а покупець приймає за плату обладнання, номенклатура, асортимент та характеристики якого вказані у додатку №1 до договору(том 1 а.с. 77-79). В матеріалах справи є видаткові накладні на вказані станки (том 1 а.с. 108-110), податкові накладні (том 1 а.с 111-113). Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що обов'язок передачі товару лежить на продавцю.

Підтвердженням отримання позивачем вказаних станків від продавця ТзОВ «Декко - Україна» є товарно - транспортні накладні (том 1 а.с. 116-117), лист від органу сертифікації від 27.05.2010 року №1689/05 (том 1 а.с. 214), сертифікати відповідності станків (том 2 а.с. 14-23), протоколи випробувань станків (том 1 а.с. 13, 225-234), накази про введення в експлуатацію станків №16-03 від 01.10.2008 року, №8-03 від 02.06.2008 року (том 1 а.с. 15-16), наказ про монтаж обладнання від 02.06.2008 року №7-03 (том 1 а.с. 17).

Станки для порізки штапика, фрезерування отворів, порізки профілю, зварювання конструкцій, подачі повітря, для нарізки армування для металопластику, зачистки кутів, скління конструкцій, зварювання кутів, фрезерування дренажних отворів, відводу води, порізки імпоста, зачистки отворів, зачистки профілю прийняті згідно акту приймання - передачі основних засобів від 02.06.2008 року №ВЗ-0000007 (том 1 а.с. 19-39).

У період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року на підставі договорів оренди складського приміщення №21/04 від 01.04.2008 року та №13/01 від 01.01.2009 року, укладених між позивачем (орендар) та ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство «Агротранссервіс»» (орендодавець) вказані основні засоби знаходились за адресою м. Львів, вул. Городоцька 367а. (том 1 а.с. 47-53, 90).

З 01.05.2009 року по 01.07.2009 року вказані станки перебували за адресою Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул..Вокзальна 4а на підставі договорів оренди майна від 01.05.2009 року №1, укладеного між позивачем (орендар) та ПП «Вологор» (орендодавець) (том 1 а.с. 54-60).

Вказані податковим органом у акті станки передані позивачем на відповідальне зберігання за договором №01/30-07 від 01.07.2009 року, приватному підприємству «Денітан» на термін з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року, що підтверджується копією договору, додатком до договору №1 (том 1 а.с.43-46), актами здачі - приймання робіт (том 2 а.с. 24-38).

На придбані станким позивачем нараховувались амортизаційні відрахування, відтак судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги висновок податкового органу про неотримання позивачем вказаних основних фондів (станків) від продавця ТзОВ «Декко - Україна», як безпідставний і такий, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, судом першої інстанції досліджені договори поставки позивачем: дверних блоків (договір №4 від 20.02.2009 року - том 1 а.с.40-42); договір від 10.07.2008 року на поставку віконних конструкцій (том 1 а.с.61-62); договір №05/09/08-01 про виготовлення позивачем метало пластикових конструкцій (том 1 а.с. 63-64); договір №4 від 20.02.2009 року про поставку дверних блоків (том 1 а.с.65-67); договір №47 від 02.03.2009 року про продаж склопакетів (том.1 а.с.70) та видаткові накладні (том 1 а.с.92, 96-98), і довідку про покупців ТзОВ «Технопром» за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року (том 1 а.с.241-242).

Реальність вказаних операцій стверджується також тим, що для забезпечення виробничого процесу позивачем укладались угоди: №ПП-0000033 від 01.08.2008 року про купівлю металопрокату, договір від 01.04.2008 року №01/04/08 про купівлю ПВХ профіль і комплектуючі товари (том 1 а.с. 75-76, 80-86) та видаткові накладні (томі а.с.91, 93-95). Позивачем також подано довідку про постачальників ТзОВ «Технопром» за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року (том 1 а.с.239-240).

В матеріалах справи наявні акти відбору зразків (том 1 а.с. 14,87, 215-224), акт органу сертифікації продукції, виробленої позивачем (том 1 а.с.88), акт про опломбування і збереження зразка - свідка продукції (том 1 а.с. 89) та ліцензійна угода, укладена між органом з сертифікації продукції ДП «Харківстандартметрологія» та позивачем (ліцензіат) по виробництву вікон і балконних дверей із ПВХ та маркування знаком відповідності кожної одиниці продукції (том 1 а.с.74).

Підтвердженням виконання господарських операцій (виготовлення ними віконних конструкцій на придбаних станках) є також копії виписок з банку про їх оплату (том 1 а.с.244 - 245) та довідка позивача про доходи за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року, зокрема, відповідно до якої дохід підприємства за вказаний період склав 77843,90 грн., виготовлено продукції на суму 1831619,32 грн.

За таких обставин, відповідачем не надано доказів та недоведено факту не придбання станків та нездійснення позивачем виробничої діяльності по виробництву вікон на станках, такі твердження податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, описаними вище.

Крім того, вказаний вище контрагент позивача- ТзОВ «Декко - Україна» зареєстрований в ЄДРПОУ та є платником ПДВ, а також відсутні докази нікчемності укладених позивачем угод з ним.

Вказані вище обставини не спростовані податковим органом, а тому висновок суду першої інстанції про реальність вказаних угод, що були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання обладнання, виробництво та реалізація продукції є обґрунтованими, позивачем правомірно було нараховано амортизаційні відрахування на основні фонди (станки) та правомірно сформовано суму податкового кредиту по витратах на їх придбання.

Посилання апелянта на те, що позивачем не представлено всіх товаро-транспортних накладних на станки не заслуговують на увагу, так як не спростовують інших доказів про їх придбання та виходячи з умов договору про їх придбання, де перевозку здійснював продавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у порушення матеріально - правових норм, є необгрунтованими, а тому скасовані правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2010 року у справі №2а-4533/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 11.03.2014 року.