Рішення № 37669994, 05.03.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3865/13-ц

Н.п. 2/522/3858/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді: Бондаря В.Я.

при секретарі: Іщик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Соцком Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Траст» про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «КБ «СоцКом Банк» в особі представника звернулось до суду з позовною заявою до відповідачів, в якому просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором у розмірі 110 903 (сто десять тисяч дев'ятсот три) гривень 44 копійки, звернути стягнення на майнові права, а саме: майнові права на новозбудоване майно - квартиру АДРЕСА_1 та майнові права на цінні папери - прості векселі серії АА № 0469493, що емітовані ТОВ фірма «АТТИС» у кількості 1 шт., номінальною вартістю 600 000, 00 гривень, а також стягнути з відповідачів суму судового збору у розмірі 1 109, 03 гривень. При цьому посилається на те, що між ТОВ «КБ «СоцКом банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «СоцКом банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 101/1-4 від 01.11.2006 року з додатковою угодою, відповідно до якого позивач надав їй кредит у розмірі 128 375, 66 гривень, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно. 01.11.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «СКБ» було укладено договір застави майнових прав № 101/1 - 4/ДЗ, відповідно до якого ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором передала у заставу позивачу майнові права на новозбудоване майно, а саме - квартиру № 36, розташовану на 6-му поверсі житлового будинку № 1 за адресою: м. Одеса, вул.. Генуезька, 1, загальною площею 64, 80 кв.м., яка складається з однієї кімнати та будівництво якої є предметом договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна № Г2/ЧП - 241 від 18.10.2006 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 101/1-4 від 01.11.2006 року між ТОВ «КБ «СКБ» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 101/1-4-ДП, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 101/1-4 від 01.11.2006 року. Також 12.05.2009 року між ТОВ «Фінансова компанія «ТРАСТ», що виступає майновим поручителем ОСОБА_1, та ТОВ КБ «СКБ» було укладено договір застави майнових прав на цінні папери, а саме - прості векселя, що емітовані ТОВ фірма «АТТИС» у кількості 1 шт. номінальною вартістю - 600 000, 00 грн. серія АА № 0469493. Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 18.01.2013 року виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 110 903 (сто десять тисяч дев'ятсот три) гривень 44 копійки.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти заочного розгляду справи не викладав.

Відповідачі у судове засідання не з'явились про час і місце були повідомлені, поважних причин неявки суду не представили. У попередньому судовому засіданні представник відповідачів позовні вимоги ПАТ «Соцкомбанк» не визнав у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Траст» у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди представника позивача, на підставі ст.224-225 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, між ТОВ «КБ «СоцКом банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «СоцКом банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 101/1-4 від 01.11.2006 року з додатковою угодою, відповідно до якого позивач надав їй кредит у розмірі 128 375, 66 гривень, з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно. 01.11.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «СКБ» було укладено договір застави майнових прав № 101/1 - 4/ДЗ, відповідно до якого ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором передала у заставу позивачу майнові права на новозбудоване майно, а саме - квартиру № 36, розташовану на 6-му поверсі житлового будинку № 1 за адресою: м. Одеса, вул.. Генуезька, 1, загальною площею 64, 80 кв.м., яка складається з однієї кімнати та будівництво якої є предметом договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна № Г2/ЧП - 241 від 18.10.2006 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 101/1-4 від 01.11.2006 року між ТОВ «КБ «СКБ» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 101/1-4-ДП, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору № 101/1-4 від 01.11.2006 року. Також 12.05.2009 року між ТОВ «Фінансова компанія «ТРАСТ», що виступає майновим поручителем ОСОБА_1, та ТОВ КБ «СКБ» було укладено договір застави майнових прав на цінні папери, а саме - прості векселя, що емітовані ТОВ фірма «АТТИС» у кількості 1 шт. номінальною вартістю - 600 000, 00 грн. серія АА № 0469493. Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 18.01.2013 року виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 110 903 (сто десять тисяч дев'ятсот три) гривень 44 копійки, що включає:

- заборгованість по картковому рахунку - 13 293, 10 гривень;

- заборгованість по несплаченим відсоткам - 10 390, 80 гривень;

- пеня - 43 219, 65 гривень.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї ж статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1, 19 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У відповідності до ст.. 49 вищевказаного закону, заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У відповідності до ст.. 23 вищевказаного закону, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

При цьому, захист цивільних прав у випадку їх порушення (або оспорювання) за своїм змістом включає в себе передбачені законом матеріально-правові способи охорони цивільних прав (способи захисту), як загальні, що встановлені статтею 16 ЦК України, так і спеціальні способи захисту цивільних прав, що передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини. Взагалі, у будь-якому випадку, у сенсі статей 1, 3, 4, 16 ЦК України, обраний позивачем судовий спосіб захисту його цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.

Тобто, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує цивільні правовідносини.

Проте, визначені матеріальним законом, а саме статтею 16 ЦК України, іншими спеціальними законами способи захисту цивільного права не передбачають саме такий спосіб, який обрав позивач: звернення стягнення на майнові права відповідно до договорів застави майнових прав, не є способом, передбаченим статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені позивачем вимоги в частині звернення стягнення на майнові права відповідно до договорів застави майнових прав не відповідають способам захисту цивільних прав, як передбаченим статтею 16 ЦК України, так і іншими законами України, суд приходить до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі № 101/1-4 від 01.11.2006 року у розмірі 110 903 (сто десять тисяч дев'ятсот три) гривень 44 копійки є обґрунтованими, знайшли підтвердження у матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору, які, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, 218 224-226, ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СоцКом банк» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СоцКом банк» заборгованість за кредитним договором № 101/1-4 від 01.11.2006 року у розмірі 110 903 (сто десять тисяч дев'ятсот три) гривень 44 копійки, що включає:

- заборгованість по картковому рахунку - 13 293, 10 гривень;

- заборгованість по несплаченим відсоткам - 10 390, 80 гривень;

- пеня - 43 219, 65 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути у рівних частках із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СоцКом банк» судовий збір у розмірі 1 109, 03 гривень.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бондар В.Я.