Постанова № 37669743, 17.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/18788/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року

у справі №910/18788/13 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс»

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної у розмірі 83559,28 грн. основного боргу та 4381,70 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 83559,28 грн. основного боргу, 4113,87 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1753,46 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання 17.03.2014 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 06.03.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (виконавець) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) укладено Договір №122 про закупівлю «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної» код 31.20.9 за ДК 016-97.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовникові «послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної» код 31.20.9 за ДК 016-97 (послуги по заміні електролічильників) у закладах освіти Дніпровського району міста Києва, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п.3.1. договору, ціна цього договору становить 379320,00 грн., у тому числі ПДВ 63220,00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п.10.1. договору, договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2011 року, але до повного виконання фінансових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано послуги, передбачені договором, на суму 85623,60 грн., що підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №01 від 30.12.2011р. на суму 2335,20 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №02 від 30.12.2011р. на суму 6622,80 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №03 від 30.12.2011р. на суму 8478,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №04 від 30.12.2011р. на суму 4276,80 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №05 від 30.12.2011р. на суму 5414,40 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №06 від 30.12.2011р. на суму 6250,80 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №07 від 30.12.2011р. на суму 3583,20 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №08 від 30.12.2011р. на суму 3583,20 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №09 від 30.12.2011р. на суму 6250,80 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №10 від 30.12.2011р. на суму 10760,40 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №11 від 30.12.2011р. на суму 12242,40 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №12 від 30.12.2011р. на суму 12242,40 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року №13 від 30.12.2011р. на суму 3583,20 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані ним послуги, відповідачем оплачені не були.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов договору на суму 85623,60 грн., відповідачем доказів оплати суду не надано, на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем послуг склала 85623,60 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір №122 про закупівлю «Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної» код 31.20.9 за ДК 016-97 є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 4.1. договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.01.2012 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу щодо сплати заборгованості №14 від 31.01.2012р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.01.12р.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, встановлені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» № 1149 від 12.12.2007 р., вимога про оплату заборгованості була отримана відповідачем не пізніше 03.02.2012 р., у зв'язку з чим, відповідач повинен був до 11.02.2012р. оплатити надані позивачем послуги.

Станом на дату розгляду даної справи в суді першої інстанції, заборгованість відповідачем не оплачена.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не дотримано вимог п.4.1. договору, яким, як вказує відповідач, передбачена необхідність надання позивачем відповідачу рахунка на оплату послуг та актів виконаних робіт, оскільки п.4.1. договору не передбачено обов'язок позивача виставляти відповідачу рахунки на оплату послуг, а долучені позивачем до позовної заяви акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками, свідчать про те, що акти виконаних робіт позивачем відповідачу були надані.

Щодо долучених відповідачем до матеріалів справи копій Актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень №31/12 від 19.12.11р., №30/12 від 19.12.11р., №66/12 від 19.12.11р., №4/122 від 12.12.11р., №5/122 від 12.12.11р., №6/122 від 12.12.11р., №7/122 від 12.12.2011р., №208/12 від 19.12.11р., №8/122 від 12.12.11р., №9/122 від 12.12.11, №10/122 від 12.12.11р., №12 від 19.12.11р. та копій відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт, то зазначені акти і довідки не є предметом розгляду даної справи.

Долучені відповідачем до матеріалів справи копії платіжних доручень не містять відмітки про проведення платежів банківською установою, а в призначенні платежу містять посилання на акти приймання виконаних будівельних робіт, які не є предметом розгляду даної справи. За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії платіжних доручень долучені відповідачем до матеріалів справи, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів оплати відповідачем спірної заборгованості.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується вищезазначеними актами приймання виконаних будівельних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме в розмірі 83559,28 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4381,70 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних на суму боргу 83559,28 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2013 р.

Як було встановлено вище, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги в термін до 11.02.2012 р., у зв'язку з чим, позивач має право на нарахування 3 % річних з суми боргу 83559,28 грн. за період з 11.02.2012 р. по 01.10.2013 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4381,70 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4113,87 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. у справі №910/18788/13 залишити без змін.

Справу №910/18788/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Е.О. Шевченко