Рішення № 37669703, 17.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/866/14

17.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"

про стягнення 16930,54 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" заборгованості за Договором № Т29-13 від 18.02.2013 року про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів в розмірі 16930,54 грн., в тому числі 7766,14 грн. основного боргу, 422,76 грн. пені, 975,50 грн. 3% річних, 7766,14 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобіля останнього, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати спірних робіт не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014 порушено провадження по справі № 910/866/14, розгляд справи призначено на 17.02.2014.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 17.02.2014 представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.03.2014.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2014 не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.03.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

18.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росавто", як виконавцем (надалі – позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки", як замовником (надалі – відповідач) укладено Договір № Т29-13 про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів (надалі – Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання надати, виконати роботи з ремонту та технічного обслуговування (надалі за текстом – роботи) автомобілів, що належать замовнику або використовуються ним на законних підставах (надалі за текстом разом – автомобілі, а окремо – автомобіль), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи, а також оплатити вартість використаних матеріалів, агрегатів, вузлів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин тощо (далі по тексту – запасні частини), відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.5, 1.8 договору остаточна вартість робіт та запасних частин визначається сторонами у актах виконаних робіт; загальна вартість (сума) даного договору складає суму всіх підписаних актів виконаних робіт.

Вартість виконаних робіт та використаних запасних частин погоджується сторонами щодо кожного виду робіт та вказується у відповідній заявці. Остаточна вартість робіт та запасних частин визначається сторонами у відповідних актах виконаних робіт (п. 4.1 договору).

Згідно актів виконаних робіт: № РАСН068866 від 17.08.2013, № РАСН069740 від 28.08.2013, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 334 від 15.08.2013, № 348 від 28.08.2013 та виконавця) (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 7766,14 грн.

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з дня узгодження (підписання) відповідного акту виконаних робіт.

У зв’язку з відсутністю оплати виконаних робіт, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із листом-вимогою № 851 від 08.10.2013 про сплату заборгованості, яка була направлена 08.10.2013, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, долучений до матеріалів справи.

Проте відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку по повній оплаті виконаних позивачем та прийнятих замовником (відповідачем) робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 7766,14 грн. основного боргу, 422,76 грн. пені, 975,50 грн. 3% річних, 7766,14 грн. штрафу.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений Договір № Т 29-13 на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів від 18.02.2013, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов’язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків. Доказів укладання між сторонами інших договорів позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін. Зокрема, з боку відповідача наведені акти підписані його представником на підставі відповідних довіреностей.

Таким чином, вищенаведені акти виконаних робіт свідчать про належне виконання позивачем умов Договору № Т 29-13 на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів від 18.02.2013 та про надання останнім відповідачу послуг на загальну суму 7766,14 грн.

По матеріалам справи судом також встановлено, що акти виконаних робіт, відповідачем в строк, передбачений спірним Договором, не оплачені.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7766,14 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті вартості виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 422,76 грн. пені та 7766,14 грн. штрафу нарахованих за період з 21.08.2013 по 21.01.2013 по кожному простроченому платежу окремо.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення виконання зобов’язання за весь період прострочення, а також 30% річних у випадку невиконання грошових зобов’язань.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив дату з якої у нього виникло право на нарахування пені, а тому суд, здійснивши перерахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства за допомогою програми “Калькулятори” Інформаційно-аналітичного центру “ЛІГА” дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені на суму 419,95 грн.

У випадку прострочення замовником оплати відповідно акту виконаних робіт згідно умов цього договору більш ніж на 10 календарних днів замовник зобов’язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості (п. 5.2 договору).

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування штрафу відповідно до умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином стягненню з відповідача штраф у розмірі 7766,14 грн. за розрахунком позивача.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 975,50 грн. 30% річних нарахованих у період з 21.08.2013 по 21.01.2013 по кожному простроченому платежу окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення виконання зобов’язання за весь період прострочення, а також 30% річних у випадку невиконання грошових зобов’язань.

Перевіривши розрахунки позовних вимог в частині стягнення 30% річних суд встановив, що позивач невірно визначив дату, з якої у нього виникло право на нарахування 30% річних. Здійснивши перерахунок 30% відповідно до вимог чинного законодавства за допомогою програми “Калькулятори” Інформаційно-аналітичного центру “ЛІГА” суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 30% на суму 969,12 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (01054, м. Київ, вулиця Гоголівська, 8, код ЄДРПОУ 36947647), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" (04111, м. Київ, вулиця Салютна, 2, код ЄДРПОУ 30929127) 7766 (сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 14 коп. основного боргу, 419 (чотириста дев’ятнадцять) грн. 95 коп. пені, 7766 (сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 14 коп. штрафу, 969 (дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 12 коп. 30% річних та 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 01 коп. судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 18.03.2014

Суддя О.А. Грєхова