Ухвала суду № 37669505, 12.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а/359/220/2013(359/8812/13-а) Головуючий у 1-й інстанції: Туманова К. Л. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2) до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (далі відповідач, УПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38604353 від 25.06.2013 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2013 року позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, позовну заяву залишено без розгляду, що вмотивовано тим, що позов подано з пропущенням строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_2 просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу, зобов'язати припинити нарахування єдиного соціального внеску, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38604353 від 25.06.2013 року.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, , на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, позивачу встановлюється місячний строк.

В той же час, суд першої інстанції посилаючись на норми ч. 4 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки зазначеною нормою лише передбачається термін, після закінчення якого, органи доходів і зборів мають право надсилати вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служби, а не строки звернення до адміністративного суду щодо оскарження такої вимоги.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, зворотного повідомлення про вручення оскаржуваної вимоги про сплату боргу, колегія суддів не може достеменно встановити, що спірне рішення відповідача було отримано саме позивачем і саме 29.05.2013 року (а. с. 24), оскільки прізвище отримувача зазначено з помилками та не рукою ОСОБА_2, що підтверджувалось позивачем в судах обох інстанцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає пропущення встановленого законом строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 99 КАС України, оскільки матеріали справи не містять належних доказів отримання спірного рішення позивачем, а, отже, висновок суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України є помилковим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 25.11.2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 99, 155, 186, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2013 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.