Ухвала суду № 37669484, 12.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1067/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В. І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» (далі позивач, УПФУ) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004202230/310 від 19.02.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, у липні-серпні 2012 року посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 2724/22-3/00130659/137 від 03.09.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.1, 138.8, 138.10 статті 138, підпунктів 145.1.2, 145.1.3, 145.1.4 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу, в результаті чого, занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 127 739,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004202230/310 від 19.02.2013 року, згідно з яким, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 127 739,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Таким чином, підставою для проведення нарахування амортизації є факт використання (експлуатації) основних засобів у своїй діяльності, а не одержання безпосереднього від них доходу.

Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік об'єктів, витрати на утримання яких не підлягають амортизації.

Так, відповідно до п. п. 144.2, 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідація основних засобів; придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку; витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм; не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

З аналізу зазначеної норми можна зробити висновок, що у всіх інших випадках законодавець поклав обов'язок на платника податків таку амортизацію нараховувати та проводити у відповідності до положень ст. ст. 144-148 Податкового кодексу України, у випадку корисного використання (експлуатації) таких основних засобів.

Такий обов'язок платника податків передбачений пп. 146.2 ст. 146 зазначеного Кодексу, згідно якого, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення.

Як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що маса сировини для виробництва віброопор СО 135-79 та віброваних стояків СВ 95-2 значно перевищує масу виготовленої продукції (дані наведені в таблиці на 20-21 сторінках акта), а відтак, податковий орган дійшов висновку про недоведеність використання позивачем при виробництві вказаних бетонних опор усієї списаної сировини, що, у свою чергу, призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 285 304,00 грн. Однак, судом першої інстанції встановлено, що виробництво залізобетонних виробів на підприємстві позивача здійснюється відповідно до державних стандартів, якими, зокрема, визначена кількість сировини (пісок, щебінь, цемент) необхідної для виготовлення 1 куб. м. продукції, її об'єми та граничне відхилення фактичного об'єму виробу від нормативного. Відповідачем, в порушення передбачених стандартів, невірно розраховано масу виготовленої продукції та масу використановї сировини, що підтверджується висновком експерта № 1 від 25.01.2013 року та спростовує висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 285 304,00 грн.

Крім того, відповідач дійшов невірного висновку щодо порушення порядку нарахування амортизаційних витрат на об'єкт основних засобів внаслідок проведення підприємством капітального ремонту складу готової продукції, що призвело до зміни очікуваної економічної вигоди від використання даного об'єкта, оскільки ним не надано доказів виведення вказаного складу з експлуатації на період проведення ремонтних робіт або введення в експлуатацію після проведення останнього капітального ремонту, не проводився аналіз щодо зміни економічних вигод для позивача від використання складу готової продукції після проведення капітального ремонту та не заперечується факт нарахування амортизації за весь період експлуатації, починаючи з дати вводу в експлуатацію у 1964 році.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем правомірність спірного податкового повідомлення-рішення належним чином не доведена та спростована доказами, наданими позивачем, колегія суддів вважає, що ОДПІ всупереч норм чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004202230/310 від 19.02.2013 року, тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 08.04.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.