Рішення № 37669099, 11.03.2014, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1071/14-ц

Провадження №2/442/635/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

11 березня 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Курус Р.І.

з участю секретаря - Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову посилається на те, що 19 березня 2013 року відповідач отримав у нього позику в сумі 20000 грн. і зобов'язався повернути ці кошти до 19.09.2013 року, про що було складено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, р. №404. Однак, жодних коштів від відповідача він не отримав, на його прохання про добровільне повернення боргу відповідач відмовив, чим підкреслює своє небажання повернути борг.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, яку просить задоволити та провести заочний розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши причин, хоча повістка йому була направлена своєчасно на останню відому судові адресу і, керуючись ст. 224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи та згідно оригіналу договору позики грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 19.03.2013 року ОСОБА_3, р. №404, оглянутого в судовому засіданні, ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000,00 грн., які зобов'язався повернути до 19.09.2013 року (п. 1, 2, 4 Договору). Таким чином, сторони визначили строк виконання зобов'язання - до 19.09.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 не виконав умов договору - не повернув позивачу станом на 19.09.2013 року кошти в сумі 20000,00 грн.

Таким чином суд приходить до переконання, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання з 19.09.2013 року.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином права ОСОБА_1 порушені невиконанням зобов'язання відповідачем, а тому підлягають судовому захисту, оскільки позикодавець вправі вимагати повернення позики, так як позичальник - відповідач, отримавши у власність передані йому позикодавцем - позивачем гроші в сумі 20000 грн., став зобов'язаний повернути позикодавцю предмет позики в обумовлений розпискою строк.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 1046 - 1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. боргу за договором позики грошових коштів, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 19.03.2013 року, р. №404.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя