Постанова № 37667811, 03.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року 12 год. 05 хв. Справа № 808/459/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Дерев'янко І.О.

представника відповідача Гончаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «АГРОФІРМА «УКРАЇНА»

до: Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» (далі - позивач або СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА») звернувся з адміністративним позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або Приморська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 №0097081715, яким визначені податкові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за основним платежем у сумі 19264 грн. 82 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3671 грн. 59 коп.

Позивач зазначає, що він не є платником зазначеного податку, оскільки є платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарським товаровиробником, у зв'язку з чим вважає висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, протиправними, оскільки відсутність реєстрації договорів оренди земельних ділянок не свідчить про те, що такі землі не використовуються позивачем у господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та дала пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, проти його задоволення заперечував, про що подав заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (т. 1 а.с 20-22).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» зареєстрований як юридична особа 03.03.2000 (т. 1 а.с. 114).

Відповідно до Довідки АБ № 466664 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є:

- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11);

- розведення свійської птиці (01.47);

- допоміжна діяльність у рослинництві (01.61);

- виробництво олії та тваринних жирів (10.41);

- виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (10.71)

- виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (10.91) (т. 1 а.с. 245).

Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 06.12.2013 №99/08-17-22/03749922 (т. 1 а.с. 29-50).

Як зазначено у висновках Акту, перевіркою встановлено, що підприємством СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» порушено пункт 269.1 статті 269, статтю 270, пункт 271.1 статті 271, пункт 272.1 статті 272 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) - не задекларовано податкових зобов'язань з плати за землю за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 всього у сумі 18744 грн. 44 коп., у тому числі за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 - 9164 грн. 87 коп., за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 9579 грн. 57 коп., за період з 01.01.2013 по 30.06.2013 - 520 грн. 37 коп. (т. 1 а.с.50).

Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході перевірки встановлено, що СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» вело діяльність на земельних ділянках, договори оренди по яким не пройшли державну реєстрацію, що стало підставою для висновку податкового органу про те, що площа таких земельних ділянок не може враховуватись при визначенні частки продукції, вирощеної позивачем на власних або орендованих земельних ділянках та для визначення його як платника фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим, у 2010 році частка продукції, вирощеної позивачем на власних або орендованих потужностях складає 32,2 %, через що позивач повинен був сплачувати земельний податок в 2011 - 2013 роках і не сплачувати фіксований сільськогосподарський податок (т. 1 а.с. 30, 43-зворот, 44).

Як зазначено в Акті перевірки, у перевіряємому періоді СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 та розділу ХІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Основним видом діяльності СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» є вирощування зернових та технічних культур.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2013 № 0097081715, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем у сумі 19264 грн. 82 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями) у сумі 3671 грн. 59 коп. (т. 1 а.с. 6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Суд вважає, що висновки Акту проведеної перевірки про допущенні позивачем порушення податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, є необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем у сумі 19 264 грн. 82 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 671 грн. 59 коп. прийнято протиправно та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Питання регулювання відносин зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку врегульовані главою 2 розділу ХІV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 301 статті 301 Податкового кодексу України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пунктом 307.1 статті 307 Податкового кодексу України, платники податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України не встановлено обмежень та заборони щодо використання земельних ділянок, незалежно від того, чи пройшли державну реєстрацію договори оренди таких земельних ділянок

При цьому, згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької чи іншої діяльності.

Тобто, кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. Для визначення частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно до підпункту 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Таким чином, відповідно до норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовується сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника, при цьому Кодексом не встановлено обов'язкової вимоги щодо наявності у товаровиробника правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» для здійснення сільськогосподарської діяльності орендує земельні ділянки (паї) громадян відповідно до укладених договорів оренди, що підтверджується наданими в судовому засіданні представником позивача довідками Воскресенської сільської ради щодо кількості земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, списками договорів, які пройшли реєстрацію, списками договорів, які перебувають на реєстрації, довідками ДП «Центр державного земельного кадастру» про державну реєстрацію договорів оренди, витягом відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області від 06.01.2011 №11 з нормативної грошової оцінки земельної ділянки с/г призначення згідно технічної документації про нормативну грошову оцінку, довідками Відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області про кількісні характеристики земельних ділянок з відомостями щодо кількості договорів, які знаходяться на стадії оформлення, списками осіб, яким належать паї (т. 1 а.с. 190-243, т. 2 а.с. 4-6).

Згідно з Довідкою з ЄДРПОУ серія АБ №466664, основним видом діяльності СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» є вирощування зернових та технічних культур (т. 1 а.с. 245).

Відповідно до статуту СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА», основною діяльністю підприємства є постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (т.1 а.с. 55).

Таким чином, частка сільськогосподарського товаровиробництва СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» за 2010 - 2013 року перевищує 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання, що підтверджується вищевказаним переліком документів, а також копіями розрахунків питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній період (т. 1 а.с. 183,186,189).

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто, земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору, при цьому, водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходить у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, у зв'язку з чим продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої земельної ділянки, а тому відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника і за таких обставин відсутні будь - які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда інше право користування яким оформлені з недоліками.

Отже, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України і цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а також те, що СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» в період 2011 - 2013 років був платником фіксованого сільськогосподарського податку і не був зобов'язаний сплачувати земельний податок, висновки про те, що позивач повинен був декларувати і відображати у податковій звітності податкові зобов'язання з плати за землю за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 на суму 18 744 грн. 44 коп. є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що прийняте Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення про визначення СВК «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб є протиправним, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0097081715 від 27.12.2013.

Присудити на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «АГРОФІРМА «УКРАЇНА» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша