Постанова № 37667802, 26.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року 14:56

Справа № П/808/265/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Чернової Ж.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (ПАТ «Запоріжкокс»)

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 16.12.2013 №0001062610.

Позивач у судове засідання не прибув. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, з питань достовірності нарахування сум від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2013 року. Зазначає, що вказані висновки є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки надано всі необхідні документи податкової та бухгалтерської звітності, що підтверджують право позивача на податковий кредит, товари були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Представник відповідача прибув у судове засідання, проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів встановлено, що підприємством у вересні 2013 року було реалізовано продукції на загальну суму 214 966 052,77 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 222 055 255,25 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого, отримано збиток від реалізації продукції у сумі 7 089 202,48грн. Вважає, що підприємство за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче ціни її собівартості. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

За приписами ч. 6 ст. 128 КАС України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає за необхідне зазначити наступне.

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (код ЄДРПОУ 00191224) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.12.1993, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №029703.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжкокс» з питань достовірності нарахування сум від’ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №240/26-00/00191224 від 27.11.2013, у висновках акту зазначено:

- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «Запоріжкокс» завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на загальну суму 1 259 042,00 грн.

05.12.2013 позивачем направлені на адресу відповідача заперечення на акт перевірки.

13.12.2013 на адресу ПАТ «Запоріжкокс» надійшла відповідь, якою заперечення залишено без розгляду, оскільки не має підстав для задоволення заперечень.

16.12.2013 СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення – рішення №0001062610 від 16.12.2013, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 259 042,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками, зазначеними в акті перевірки №240/26-00/00191224 від 27.11.2013 та прийнятим податковим повідомленням – рішенням звернувся з позовом до суду, посилаючись на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України податковий орган пов’язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного слідує, що Податковий кодекс України пов’язує визначення податкового кредиту з договірною (контрактною) вартістю товарів/послуг, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, які визначаються відповідно до статті 39 цього Кодексу, а не собівартості продукції. Проте, як встановлено зі змісту письмових пояснень відповідача податковий орган не заперечує проти дотримання позивачем рівня звичайних цін.

Вказаними положеннями п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право на формування податкового кредиту платника податків за наявності двох обставин: таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише «мети» (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. Кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв’язку із зміною обставин діяльності, кон’юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо першої умови, а саме “використання товарів в оподатковуваних операціях”, то відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

У свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та передбачає, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.Таким чином, з аналізу положень п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що “використання товарів в оподатковуваних операціях” передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу. При цьому, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що доходи – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд зазначає, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної продукції з метою подальшої реалізації такої продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі. Приписи Податкового кодексу України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об’єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Як зазначає позивач,зниження на ринку ціни продажу готової коксохімічної продукції відбувається набагато швидше і істотніше, ніж зниження вартості основної сировини, необхідної для виробництва такої продукції, що підтверджується наданими до матеріалів справи аналізом цін на вугільну продукцію України та зарубіжні аналоги, аналізом цін на коксохімічну продукцію, вироблену підприємствами України. Отже, здійснення продажу коксохімічної продукції позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку України. Враховуючи наведене, операції з продажу ПАТ «Запоріжкокс» продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Обґрунтовуючи безпідставність включення ПАТ «Запоріжкокс» суми 1 259 042,00грн. до податкового кредиту, податковий орган виходить з того, що у вересні 2013 року було реалізовано продукції на загальну суму 214 966 052,77 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 222 055 255,25 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 7 089 202,48 грн.

Як встановлено зі змісту акту перевірки для визначення сум податку на додану вартість, які в подальшому не використані в оподатковуваних операціях, податковим органом були використані бухгалтерські документи за вересень 2013 року, зведені відомості синтетичного обліку по рахунках.

При здійсненні розрахунку податковий орган бере показники операційних витрат (їх матеріальну складову) із Звіту про фінансові результати позивача за 9 місяців 2013 року (при здійсненні розрахунку суми завищення податкового кредиту лише за один місяць –вересень, а не за квартал в цілому) та вираховує процентне співвідношення матеріальних затрат до операційних затрат, що складає 88,8 %. Однак, слід зазначити, що податковим органом взяті показники з фінансової звітності підприємства, яка формується на первинних бухгалтерських документах. У зв’язку із цим, до розділу матеріальні затрати, як елементу операційних витрат, включаються всі витрати понесені підприємством у зв’язку із їх придбанням. Однак, це не означає, що ці всі матеріальні затрати придбавались підприємством з метою використання у господарській діяльності та відповідно у зв’язку із їх придбанням нараховувався податковий кредит. Тобто, якщо бухгалтерський облік враховує всі операції з придбання матеріальних цінностей, то податковий облік лише ті, що будуть використані в господарській діяльності товариства.

Продовжуючи розрахунки, податковий орган множить процентне співвідношення на вартість збиткових операцій та отримує результат, який на думку податкового органу, є долею складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям та у кінцевому розрахунку податковий орган вираховує податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства, не зважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено вирахування податку на додану вартість із «матеріальної складової».

Отже, дійшовши висновку про збитковість, податковий орган посилається на показники фінансової, а не податкової звітності. Такі розбіжності виникають з огляду на різні методи обліку, але враховуючи те, що предметом розгляду є нарахування сум податків, зокрема податку на додану вартість, то до уваги слід приймати саме показники податкової звітності. Представник відповідача не зміг пояснити, яким чином, по яких операціях, визначена частина сировини, яка на думку податкового органу, не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

У пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що бюджетне відшкодування – це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. У п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України –сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Підпунктом «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, всі господарські операції, які були перевірені під час податкової перевірки, оформленої актом перевірки №240/26-00/00191224 від 27.11.2013 були відображені ПАТ «Запоріжкокс» у бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі і податкових накладних, отриманих від постачальників товарів.

Таким чином, враховуючи наявність у ПАТ «Запоріжкокс» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, суд вважає, що ПАТ «Запоріжкокс» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту у вересні 2013 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 259 042,00 грн.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах що до оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого,чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а тому податкове повідомлення – рішення від 16.12.2013 №0001062610 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс».

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління від 16.12.2013 №0001062610.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (ПАТ «Запоріжкокс») сплачений судовий збір у сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова