Ухвала суду № 37665359, 13.03.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2014 р. Справа № 918/193/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії Аграрних Наук України

про стягнення заборгованості в сумі 56 380,27 грн.

Представники:

Від позивача : Саюк Ю.В. (довіреність б/н від 17.04.2013 року);

Від відповідача : представник не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії Аграрних Наук України про стягнення боргу в сумі 56380,27 грн., з яких 44000,00 грн. заборгованість за отриманий товар, 4400,00 грн. - штраф, 2412,63 грн. - пеня та 5567,64 грн. відсотки річні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача за не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, про місце дату та час розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправку ухвали від 27.02.2014 р. (а.с.20).

За таких обставин, керуючись статтею 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до таких висновків.

23 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Г23/85 (далі - Договір, а.с.9-11).

За умовами Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до умов пункту 1.2. Договору предметом постачання є засоби захисту рослин та/або насіння та/або мікродобрива (далі - товар), перелік, види, ціна, кількість і вартість яких передбачається в Додатках, що є невід'ємною частиною Договору.

За змістом пункту 4.1. Договору сторони здійснюють відповідно до Договору взаємні розрахунки щодо сум Договору, яка включає ціну товару, проценти за право користування товарним кредитом.

Відповідно до пункту 4.2. Договору на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті долара США та /або Євро до гривні та вказується в гривні. Ціна товару може бути змінена позивачем в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із відповідачем, у випадку зміни порядку та умов нарахування існуючих податків та зборів або інших змін в законодавстві, які вплинуть на вартість товару та порядок формування ціни на товар в період з дати підписання Договору до дати поставки відповідної партії товару.

За умовами пункту 4.3. Договору відповідач зобов'язався оплатити вартість товару, наступного дня після його отримання, якщо інший строк не визначений в Додатках та/або в видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були виконані умови Договору в повному обсязі, а саме передано товар відповідачу на загальну суму 68800,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи, скріпленими підписами позивача та відповідача видатковими накладними № 231 від 02.09.2013 р. на суму 8800,00 грн. та № 244 від 06.09.2013 р. на суму 60000,00 грн. (а. с.11-12).

Проте, прийняті зобов'язання відповідач виконав лише частково, повну оплату за договором не провів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с.27-28). внаслідок чого існує заборгованість перед позивачем в розмірі 44000,00 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів, щодо неналежного виконання позивачем прийнятих зобов'язань по Договору. Також, не було подано й жодних доказів погашення заборгованості.

Крім того, Договором передбачено звернення Відповідача до Позивача в разі недотримання останнім умов щодо кількості чи якості поставленого товару, однак, доказів такого звернення, жодних зауважень чи претензій щодо кількості, асортименту чи якості товару в матеріалах справи немає.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання своїх зобов'язань відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

За змістом пункту 4.7. Договору за прострочення виконання своїх зобов'язань визначених пункту 4.3. Договору, відповідач додатково сплачує позивачу пеню обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня відповідно до законодавства України та проценти відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 30% річних.

Відповідно до пункту 4.8. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється від дня, коли зобов'язання мало бути виконано до повного розрахунку.

Таким чином, згідно пунктів 4.6., 4.7. Договору, а також на підставі статті 625 ЦК України позивач нарахував 4400,00 грн. штрафу, 2412,63 грн. - пені за період з 16.10.2013 р. по 10.02.2014 р. та 5567,64 грн. - тридцять відсотків річних.

Судом встановлено, що розрахунок штрафу, пені, та 30 відсотків річних позивачем проведено вірно, згідно положень окремих пунктів Договору та чинного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Договором встановлено інший розмір процентів річних, розрахунок проведено згідно встановленого Договором розміру.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте відповідач розрахунки за договором не провів.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно частин 1, 5 статті 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1827,00 грн., покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії Аграрних Наук України (34381, Рівненська обл., Володимирецький район, с. Городець, вул.Жовтнева, 170, код ЄДРПОУ 00729586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (Рівненська область, Рівненський район, с.Великий Житин, вул. Рівненська, 1-Г, код ЄДРПОУ 31960883) 44000,00 грн. заборгованості за отриманий товар, 4400,00 грн. - штрафу, 2412,63 грн. - пені, 5567,64 грн. відсотків річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.03.2014 року.

Суддя Качур А.М.