Рішення № 37665288, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/1212/14 12.03.14

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

До Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна», м. Київ

Про стягнення 25 335 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу в сумі 25 335 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/1212/14 та розгляд справи призначено на 04.03.2014р.

04.03.2014р. від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі документи, а також, відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму штрафу частково, а саме, у розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні 04.03.2014р. було оголошено перерву до 12.03.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Сторони по справі, які належним чином були повідомлені, в судове засідання не з'явились, представників в судове засідання не направили.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.03.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013р. відповідачем зі станції Красногорівка Донецької залізниці за залізничною накладною № 50865500 в вагоні № 23683428 на станцію Веселий Кут Одеської залізниці на адресу МПП Фірма «Эридон» було відправлено вантаж «Аммофос».

17.08.2013р. на ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено контрольний огляд та зважування вагону № 23683428, який прибув 16.08.2013р. з поїздом № 2311, на підставі чого було складено Акт загальної форми № 1246/Ваги та відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, Комерційний акт АА № 010904/606/2, які підписані повноважними представниками станції.

В результаті проведеного огляду та зважування, було встановлено що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 50865500 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій на станції Нижньодніпровськ-Вузол.

Так, в накладній було зазначено: маса брутто - не зазначено, тара - 22 580, нетто - 64, тоді як виявилось при проведенні огляду: маса брутто - 86 800, тара по документу - 22 580, нетто - 64 220. Таким чином, різниця склала - нетто 64 156.

Переважування проводилось на 150-тоних вагонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол які пройшли держперевірку 07.02.2013р. В технічному відношенні вагон справний, з одностулковими дверми, з обох сторін у нижній частині дверей закрутки справні. Стельові і бічні люка закриті, підлога ціла, доступу до вантажу немає. При повторному зважуванню вагона, вага підтвердилась. Вантажовідправник для контрольного зважування вагона не з'явився.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статуту залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс стверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України та „Правилами перевезень вантажів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів", передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. розділу 2 „Правил оформлення перевізних документів", графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 „Правил приймання вантажів до перевезення", маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3. „Правил оформлення перевізних документів", правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 „Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення відповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт", розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародним договорами.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для накладання на відправника відповідальності за неправильне визначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

В накладній № 50865500 було визначено, що провізна плата складає - 4 255 грн.

Відповідно до п. 4. Наказу № 317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" якщо перевіркою під час перевезення або на станції призначення встановлено, що фактична маса вантажу більше від зазначеної відправником у перевізних документах (крім випадків завантаження вагона понад його вантажопідйомність, виявленого під час перевезення), то для розрахунку плати за перевезення приймається маса, визначена за табл. 1 на підставі округленої до повних тонн загальної фактично виявленої маси. У цьому випадку станція призначення вносить до перевізних документів зміни у відомості про масу вантажу за підписами працівника станції та вантажоодержувача і здійснює розрахунки від станції відправлення (або прикордонної) до станції призначення за розрахункову масу фактично перевезеного вантажу.

Відповідно до розрахунку наданому позивачем, який було здійснено відповідно до вимог п. 4 Наказу № 317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", провізна плата за вагон від ст. Красногорівка Донецької залізниці до ст. Веселий Кут Одеської залізниці складає:

6 792 х 0,746 = 5 067 грн.,

де 6 792 - інфраструктурна складова ставки плати згідно Тарифного керівництва № 1, схема 1.

0,746 - підвищуючий коефіцієнт (тел. № 00071/ЦМ від 05.06.2013р.)

Таким чином, штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає 25 335 грн. (5 067 грн. - розмір провізної плати, який визначено, відповідно до п. 4 Наказу № 317 від 26.03.2009р. х 5 - тикратний розмір, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України).

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме, у розмірі - 5 000 грн. Також, відповідач підтвердив той факт, що ним дійсно було зазначено в залізничній накладній неправильну масу вантажу, посилаючись на допущену працівниками відповідача на комп'ютері друкарську описку. Обґрунтовуючи зменшення розміру штрафу, відповідач посилається на те, що позивачу взагалі не було заподіяно збитків.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки, у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Зменшення розміру штрафу є правом суду, яке передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Суд вважає, що у випадку зазначення маси вантажу в накладній у меншому розмірі, ніж є фактично, зменшення розміру штрафу є безпідставним, оскільки така недбалість в оформленні документів відправником могла призвести до невиправних наслідків (наприклад, аварія потяга - сходження з колії, у зв'язку з вибором швидкості без врахування фактичної маси вантажу, тощо).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агроцентр Єврохім-Україна» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 44, код ЄДРПОУ 33102216) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, штраф у розмірі - 25 335 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Суддя І.Д. Курдельчук

Повне рішення складено 17 березня 2014 року.