Ухвала суду № 37665170, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17523/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 003982204 від 18.10.2013 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що складене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, так як частину прибутку за ІІІ квартал 2012 року та авансовий платіж з податку на прибуток сплачено ним своєчасно та у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2013 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0003982204 ДПІ у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було видано на підставі акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 19.09.2013 року №1186/26-56-22-04-04/31454734 ДПІ у Подільському районі.

Встановлено, що позивач на вказаний Акт подав заперечення.

Проте, листом №5294/10/26-56-22-04-08 від 15.10.2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві вказаний акт перевірки залишено без змін в результаті чого було складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності у сумі 52 500,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, за результатами камеральної перевірки декларації КП "Спецжитлофонд" з податку на прибуток підприємства за 2012 рік встановлено, що платником сплачено частину прибутку (доходу), що вилучається в доход держави в сумі 1 000 000,00 грн. (платіжне доручення від 11 вересня 2013 року №161), проте, авансовий внесок, який сплачується до/або одночасно з виплатою дивідендів в сумі 210 000,00 грн. не сплачено.

Таким чином, позивач вніс до бюджету авансовий внесок не до/або одночасно з виплатою дивідендів, а після їх виплати, тобто з порушенням строку, визначеного в абз.1 п. 153.3.2 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, відповідно, має місце несвоєчасна сплата.

Згідно платіжного доручення від 16.11.2012 року №225 позивачем сплачено авансовий платіж з податку на прибуток на 4 квартал 2012 року від суми дивідендів за 3 квартал 2012 року в сумі 357000, 00 грн., а також згідно платіжного доручення від 19.11.2012 року № 228 сплачено авансовий платіж з податку на прибуток на 4 квартал 2012 року від суми дивідендів за 3 квартал 2012 року в сумі 63 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 19 липня 2005 року №821/3396, КП "Спецжитлофонд", як комунальне підприємство, здійснює нарахування та сплату до загального фонду бюджету міста Києва відрахування частки прибутку згідно з диференційованими нормативами, встановленими рішенням Київської міської ради.

Згідно п.14.1.49 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, прирівнюється до дивідендів.

Відповідно до абз.1 п. 153.3.2 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених п. 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст.151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з абз. 3, 4 п. 153.3.2 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 ст. 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію ст. 156 цього Кодексу).

Враховуючи, вищезначені норми колегія суддів приходить до висновку, що позивач повинен нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку; при цьому такий авансовий внесок має бути сплачений до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Приписами абз. 2 п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст даної норми вказує, що штраф накладається виключно у разі визначення контролюючим органом податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а базою для визначення розміру штрафу є такі суми визначеного податкового зобов'язання або завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, судом встановлено, що у межах спірних правовідносин суми податкового зобов'язання (основного платежу) позивачу не визначалась, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість не відбулось, відповідно, база для визначення розміру штрафу відсутня, що виключає можливість накладення штрафу на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не вірно застосовані підстави для накладення штрафу внаслідок порушення позивачем строку сплати авансового платежу.

Дане твердження підтверджується тим, що згідно п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України визначено, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, посилань відповідачем на п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить, а відомостей про можливу описку відповідачем не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір застосованої суми штрафу 52 500,00 грн., не відповідає розміру, встановленому п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України, оскільки сума заснованого штрафу 52 500,00 грн. не є 10 відсотками погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підстави для накладення штрафу обрані відповідачем не вірно, а сума заснованого штрафу не відповідає встановленому розміру, а тому штраф у розмірі 52 500,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0003982204 застосовано до КП "Спецжитлофонд" протиправно та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що доводи позивача про своєчасну сплату авансового внеску з посиланням на норми Порядку нарахування та сплати відрахувань частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста Києва підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 19 липня 2005 року №821/3396 є неправомірними, оскільки вказаний порядок не встановлює строків сплати авансових внесків при виплаті частки прибутку.

Отже, доводи апелянта в повному обсязі спростовані позивачем, висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, так як у апелянта відсутня база для визначення розміру штрафу, що виключає можливість накладення штрафу на підставі абз. 2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі», колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 11.03.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.