Ухвала суду № 37665081, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4719/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позивач та представник позивача просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, письмові пояснення, додаткові письмові пояснення відповідача, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач займає посаду головного інспектора сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю Київської обласної митниці.

04.06.2013 року головою комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці позивача попереджено про наступне вивільнення та складено акт про відмову ставити підпис про ознайомлення з таким попередженням.

27.06.2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до голови комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку до 17.12.2013 року.

Разом із заявою ним було подано копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді №182 від 17.06.2013 року, додано довідку з місця роботи дружини позивача - ОСОБА_3 №11/1/3-458 від 26.06.2013 року про те, що вона працює у Службі безпеки України та з 17.06.2013 року приступила до виконання службових обов'язків.

02.07.2013 року Київською обласною митницею надано відповідь №12-45/2/13-3773 про відсутність можливості допомогти йому у вирішенні питання щодо надання відпустки з підстав реорганізації Державної митної служби України.

04.07.2013 року листом відповідача №12-45/2/13-3777 позивача повідомлено, що з метою отримання роз'яснень щодо правомірності надання йому відпустки без збереження заробітної плати як батьку, дитина якого потребує домашнього догляду під час реорганізації митниці, Київською обласною митницею направлено лист стосовно зазначеного питання до відповідної фахової організації.

Відповідно ч. 6 ст. 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Як передбачає ч. 7 цієї ж статті відпустки для догляду за дитиною, передбачені ч. 3, 4 та 6 цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Ч. 3 ст. 25 Закону України «Про відпустки» встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків (ст. 18 Закону).

Аналіз вказаних статей підтверджує, що у позивача, як батька дитини, виникло право на отримання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до терміну, визначеному у медичній довідці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Крім того, апелянт посилається на те, що заява про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку подана в той час як він перебував на лікарняному, що не передбачене законом.

Однак, такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, так як в законі також не передбачено відсутність права про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку позивача подати таку заяву в період тимчасової непрацездатності.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не може ставитись у залежність від стану реорганізації установи, де він перебуває, мотивів припинення відпустки особою, яка раніше доглядала за дитиною, тощо.

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 11.03.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 11.03.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.