Ухвала суду № 37665077, 13.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 9104/175102/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого-судді Большакової О.О.,

суддів Глушко І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 555-ТМ» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю « 555-ТМ» (далі - ТОВ « 555-ТМ») звернулося до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000008221 від 05.04.2012 року, № 000009221 від 05.04.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби № 000009221 від 05.04.2012 року, № 000009221 від 05.04.2012 року.

З таким судовим рішенням не погодилася Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд при розгляді справи безпідставно не взяв до уваги, що висновки перевірки про те, що укладені між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльносі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу кавунів фактично не реалізований, оскільки встановлено неможливість фактичного здійснення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 ПК України. Також не підтверджено реальність здійснення господарських відносин СПД ОСОБА_2 з ПСП «Маяк», яке було постачальником товару контрагенту позивача. Також встановлено, що ТОВ «Інтерагро 2007», з яким позивач уклав договір купівлі-продажу від 29 червня 2011 року, фактично не здійснювало господарської діяльності. Зазначених господарських операцій насправді не було, договори з цими контрагентам є нікчемними, а відтак правових наслідків такі взаємовідносини позивача не спричинили. Тому первинні документи не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 199478 грн., сформований на підставі податкових накладних від вищевказаних контрагентів. На підставі вищевикладеного, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

ТОВ « 555-ТМ» подало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку встановленим фактам та вирішив спір у відповідності до чинного законодавства.

Представник Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Сухарський С.С. підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому його слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представники ТОВ « 555-ТМ» у судовому засіданні Кацевич В.К., Пасенко С.А. вказали, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «555-ТМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 24/22-0/35170272 від 26.03.2012 року, у якому зазначено про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року за № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18/935, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 199478,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2011 року - в сумі 83311,00 грн., грудень 2011 року - в сумі 113167,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року), в сумі 35500 грн. (а.с.29-90).

Перевіркою встановлено, що у відповідності до договорів купівлі-продажу № 29/06/435 від 29.06.2011 року та № 10910/355 від 02.03.2010 року, в липні-серпні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Інтерагро 2007» цукор білий кристалічний на суму 1286100 грн., в тому числі ПДВ - 214350,01 грн. та у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 кавуни на суму 111844,61 грн., в тому числі ПДВ - 18640,77 грн. відповідно. Згідно даних бухгалтерського обліку цукор та кавуни ТОВ «555-ТМ» реалізовано кінцевим споживачам, оплата якими здійснювалася через касові апарати, що відображено в контрольних стрічках книги обліку розрахункових операцій.

Згідно акту податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «555-ТМ» та ТОВ «Інтерагро 2007» і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 не були спрямовані на настання реальних наслідків та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Також, в ході перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними на загальну суму 1292 грн. та невірно відображено перенесення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 695 грн..

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 000008221 від 05.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 299217 грн.(в тому числі 199478 грн. за основним платежем та 99739 грн. - фінансові санкції), № 000009221 від 05.04.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35500 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність таких рішень з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 29/06/435 від 29.06.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007», останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність покупця цукор білий кристалічний, а позивач - прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов цього договору ТОВ «Інтерагро 2007» здійснювало поставку цукру позивачу партіями, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними № 168 від 01.07.2011 року, № 169 від 07.07.2011 року, № 170 від 09.07.2011 року, № 171 від 13.07.2011 року, № 172 від 16.07.2011 року, № 282 від 25.07.2011 року, № 173 від 26.07.2011 року, видатковими накладними № 42 від 01.07.2011 року, № 78 від 07.07.2011 року, № 89 від 09.07.2011 року, № 1 від 13.07.2011 року, № 119 від 16.07.2011 року, № 156 від 26.07.2011 року, № 441 від 03.08.2011 року (а.с.97-110), відповідно до яких позивачем придбано у ТОВ «Інтерагро 2007» цукор білий на загальну суму 1286100 грн., в т.ч. ПДВ 214350,01 грн.

Оплата товару здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерагро 2007», що підтверджено копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Також на підтвердження реальності виконання вищевказаної угоди позивачем надано докази транспортування зазначеної продукції, а саме контракт № 22/03/10 від 01.03.2011 року, договори на транспортно-експедиційне обслуговування № 362 від 01.03.2011 року, № 10/454 від 10.07.2011 року, № 384 від 06.05.2011 року, контракти-замовленнями, рахунки, акти про виконання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні (а.с. 148-172, 177-183).

Отриманий цукор використано ТОВ « 555-ТМ» в господарській діяльності - реалізовано кінцевим споживачам, оплата якими здійснювалася через касові апарати, що відображено в контрольних стрічках книги обліку розрахункових операцій і не заперечується відповідачем.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 10910/355 від 02.09.2010 року укладеного між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, останній взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця овочі, фрукти, масляничні культури та баштанову продукцію, а ТОВ «555-ТМ» зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні № 299 від 08.08.2011 року, № 339 від 15.08.2011 року, № 369 від 20.08.2011 року, № 401 від 26.08.2011 року, видаткові накладні № ББ-000589 від 08.08.2011 року, № ББ-000629 від 15.08.2011 року, № ББ-000659 від 20.08.2011 року, № ББ-000691 від 26.08.2011 року (а.с.113-120), відповідно до яких позивачем придбано у ПП ОСОБА_2 кавуни на загальну суму 111844,61 грн., в т.ч. ПДВ 18640,77 грн..

Оплата товару здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 що підтверджується платіжними дорученнями.

Факт транспортування товару підтверджено копіями товарно-транспортних накладних (а.с.173-176).

Отримані кавуни використано ТОВ «555-ТМ» в господарській діяльності - реалізовано кінцевим споживачам, оплата якими здійснювалася через касові апарати, що відображено в контрольних стрічках книги обліку розрахункових операцій і не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про фіктивність вищевказаних правочинів та відсутність їх реального виконання не відповідає фактичним обставинам справи.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Інтерагро 2007», ФОП ОСОБА_2 були включені до ЄДРПОУ, а також мали в наявності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому мали право виписувати податкові накладні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії», зазначено, що у разі застосування негативних наслідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податків податковим органом суду не подано.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта про безтоварність операцій ТОВ «555-ТМ» із вищезазначеними контрагентами через відсутність у них необхідних можливостей для поставки товарів, оскільки це не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій. Діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту, приміщень у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів. Крім того, факт транспортування позивачу товару від ТОВ «Інтерагро 2007» і ПП ОСОБА_2 підтверджено товарно-транспортними накладними .

Посилання податкового органу на відсутність фактичного здійснення поставок по ланцюгу до позивача суд першої інстанції правильно відхилив з огляду на персональну відповідальність платників податків за вчинені порушення.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення господарських операцій згідно вищевказаних договорів й правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на основі податкових накладних, виданих контрагентами позивача, які на момент укладення договору та видачі податкових накладних, були зареєстровані платникамим податку на додану вартість, суд дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст. 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в адміністративній справі № 2а-1946/12/0970, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.Я.Глушко

В.Я.Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2014 року.