Ухвала суду № 37664897, 14.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/9311/13-ц Провадження № 22-ц/795/549/2014 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: апелянта ОСОБА_1,

представника ПАТ "Чернігівгаз" Литовченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2014 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

27.09.2013 року Новозаводський районний суд м. Чернігова видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» заборгованість за споживчий природний газ в сумі 761,21 грн. Заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.10.2012 року по 01.09.2013 року та судовий збір в розмірі 114,70 грн.

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з заявою про скасування судового наказу від 27.09.2013 року, яку Новозаводським районним судом м. Чернігова від 29.01.2014 року було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану ухвалу, та постановити нову про скасування судового наказу.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, неповно з»ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.

Апелянт в скарзі зазначає, що після демонтажу лічильника йому, як споживачу, стягувач не надав розрахунку оплати, встановленого зразка, за спожитий природний газ, незважаючи на що, ОСОБА_1 продовжував сплачувати за спожитий природний газ, що підтверджується квитанціями. Стягувач в свою чергу в розрахунку заборгованості не вказує сплачені суми. Крім того, посилається, що виконання боржником в добровільному порядку судового наказу не свідчить про безспірність заявлених вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із Законом України № 2453-УІ (2453-17) від 07.07.2010 року у Цивільний процесуальний кодекс України були внесені зміни і доповнення, зокрема, стосовно порядку розгляду заяв про видачу судового наказу та порядку його апеляційного оскарження.

Згідно ч.9 ст. 105-1 ЦПК України судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, може бути оскаржений в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п. 22 Постанови "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року, ураховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному провадженні за правилами оскарження рішення суду.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви, оскільки судовий наказ 12.11.2013 було подано стягувачем на примусове виконання до Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ, який, станом на 10.12.2013, в добровільному порядку та у повному обсязі був виконаний боржником і з вимогою про зупинення його виконання не звертався, що свідчить про безспірність заявлених вимог.

Судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Згідно Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою КМ України від 09.12.1999 року № 2246, на споживачів було покладено обов"язок проводити оплату за діючими цінами на підставі фактичних показань лічильника газу, якщо такий є.

Повідомленням ПАТ „Чернігівгаз" № 100 від 23.01.2013 року ОСОБА_1 було попереджено про розмір заборгованості і причини її виникнення, строки оплати та про відключення оселі від системи газопостачання у разі непогашення заборгованості. Зазначене повідомлення вручено ОСОБА_1 25.01.2013 року (а.с. 25).

Розрахунок заборгованості за спожитий природний газ (а.с.13), наданий позивачем, ОСОБА_1 в належний спосіб не спростований, крім того, як вбачається з наданого розрахунку відповідачем проводилась часткова оплата за спожитий природний газ, але не в повному обсязі, доводи, що борг спростовується наданими копіями квитанцій (а.с. 109-129), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до розрахунку наданого на вимогу апеляційного суду вбачається, що кошти були сплачені за інші періоди, які не входять до періоду, за які посилався стягувач при пред»явленні заяви про видачу судового наказу, крім того доводи щодо самовільного зарахування здійсненої оплати не у відповідності до даних квитанцій, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме відповідно до розрахунку заборгованості, оплата зарахована у відповідності до зазначених місяців у квитанціях.

Посилання в апеляційній скарзі на нарахування йому збитків за зрив пломби в цей період не знайшли свого підтвердження, оскільки з наданих розрахунків вбачається, що нарахування здійснювалось виключно за спожитий природний газ відповідно до показників лічильника, а в період відсутності лічильника по нормі відповідно до Постанови НКРЕ від 13.07.2010 року № 812, Постанови КМУ № 619 від 08.06.1996 року.

Проведеною оплатою ОСОБА_1 09.12.2013 року на суму 1766,07 грн., було добровільно погашено не тільки заборгованість стягнуту по судовому наказу від 27.09.2014 року № 751/9311/13-ц, а і заборгованість поза межами заявлених вимог.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що висновок суду про залишення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу без задоволення, ґрунтується на вимогах закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: