Постанова № 37664849, 10.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа №804/324/14 15 год. 20 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання за участю прелдставників: позивача відповідачЧмоні А.О. Чемезова Н.В. Ваховська Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «Пан-та-пані» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

9 січня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «Пан-та-пані» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2013 року №0002102201, №0002092201.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- Новомосковська ОДПІ необґрунтовано та протиправно вказує на нереальність правочинів ТОВ «НШФ «Пан-та-пані» з ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», зазначає, що правочини не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є недійсними, з огляду на те, що у контрагентів відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Відповідач в якості обґрунтування своїх доводів безпідставно посилається на акти перевірки контрагентів, без належного обґрунтування неправомірності правочинів саме між ТОВ «НШФ «Пан-та-пані» та ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ангстрем Континенталь». Також, виходячи за межі своєї компетенції податкова інспекція вказує на порушення позивачем норм статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- для визнання правочинів нікчемними факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, яких акт перевірки не містить, не вбачається обставин та доказів, що їх підтверджують, того, що правочини, стороною у яких є позивач, порушують права і свободи громадян, знищують чиє-небудь майно, або завдають шкоди державі;

- відповідач необґрунтовано зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші).

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши наступне:

- перевірками контрагентів було встановлено порушення статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами платника податків, а саме встановлено безтоварність операцій;

- підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання їм юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений законом;

- правочини, що виконувались між ТОВ «НШФ Пан-та-пані» та ПП «АТМ», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь» у відповідні періоди не спричиняють реального настання правових наслідків.

В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Представник позивача зазначив, що ним надані всі наявні документи на підтвердження спірних операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «Пан-та-пані» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «АТМ» за серпень - вересень 2012 року; ТОВ «Матадор» за серпень - жовтень 2012 року; ТОВ «Ангстрем Континенталь» за серпень - жовтень 2012 року.

За результатами перевірки 8 липня 2013 року складено акт №243/221/37029816, згідно висновків якого платником податків допущено порушення:

- статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.7, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість: у серпні 2012 року на суму ПДВ 9 662,20 грн., у вересні на суму ПДВ 17047,25 грн. від ПП «АТМ» на загальну суму ПДВ 26709,45 грн., у серпні 2012 року на суму ПДВ 17047,25 грн., у вересні 2012 року на суму ПДВ 1663,20 грн., у жовтні 2012 року на суму ПДВ 1377,60 грн. від ТОВ «Матадор» на загальну суму ПДВ 3680,80 грн., у серпні 2012 на суму ПДВ 9206,67 грн., вересні 2012 на суму ПДВ 12582,44 грн., жовтні 2012 на суму ПДВ 0 грн. від ТОВ «Матадор», на загальну суму ПДВ 21789,11 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 52179,36 грн., а саме: за серпень 2012 року 19508,87 грн., вересень 2012 року 31292,89 грн., жовтень 2012 року 1377,60 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 19 вересня 2013 року винесені, а 21 листопада 2013 року вручені платнику податків, податкові повідомлення-рішення:

- №0002102201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 40838,11 грн., з них за основним платежем 32670,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8167,62 грн.;

- №0002092201, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19508,87 грн. по податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Висновки акту перевірки здійснені з врахуванням податкової інформації, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, а саме з актів перевірки: №7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року по підприємству ПП «АТМ», основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, №7200/224/31820299 від 21.12.2012 року по підприємству ТОВ «Матадор», №7208/224/33906299 від 21.12.2012 року по підприємству ТОВ «Ангстрем Континеталь», кожним з яких встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Актом перевірки від 8 липня 2013 року №243/221/37029816 встановлено:

- підприємством ТОВ «НШФ Пан-та-пані» до перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші);

- операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, зазначені документи надані не були;

- будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством;

- з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам позивача про недоведеність порушень при укладенні та виконанні правочинів, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактично висновки, викладені в актах перевірок контрагентів, прямо використані для висновків акту перевірки позивача щодо відсутності факту господарських операцій, їх нікчемності та недійсності, проте, такі доводи можуть бути обґрунтованими лише за наявності відповідних підстав, що підтверджується доказами, що відповідають вимогам допустимості та належності.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про нікчемність та недійсність правочинів, суд зазначає, що підстави для визнання правочинів оспорюваними та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Про такий розподіл свідчить й остання редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Таким чином, стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розподіляє правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними оспорюваних правочинів відноситься до компетенції суду, проте податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними, або зробити висновок про їх нікчемність, у зв'язку із порушенням правочином публічного порядку, за наявності відповідних доказів.

У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення, і лише отримавши рішення компетентних державних органів ґрунтувати на них власні рішення.

В розглянутому спорі контролюючий орган не надав будь-яких підтверджень порушення публічного порядку, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто підстав визнання правочину нікчемним в силу закону. Не надані й судові рішення, якими спірні договори визнані недійсними.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводом позивача про не доведення контролюючим органом при розгляді справи нікчемності або недійсності правочинів.

Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними) або встановлення порушення платником податків правил оподаткування.

Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі обставини можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Надаючи оцінку доводам позивача про правомірність відображення в податковому обліку сум податкового кредиту по операціям із зазначеними контрагентами, суд зазначає, наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП «АТМ» (постачальник) укладені договори від 30.07.2012 року №3007/1, від 03.09.2012 року №3009/1, згідно умов яких постачальник зобов'язався поставити продукцію (товар) згідно специфікаціям. Специфікації за вказаними договорами не надавались.

Для підтвердження вказаних операцій постачання товару перевіряючим надані податкові та видаткові накладні:

- по договору №3007/1: податкова накладна №195 від 03.08.2012 року на суму 48311,01 грн., в тому числі ПДВ 3662,19 грн.; видаткова накладна №2287 від 17.08.2012 року за номенклатурою нитки білі 5000, картонний вкладиш, метелик, стійка, картонний ящик, околиш;

- по договору №3007/1: 10.09.2012 року податкова накладна №347 на суму 48071,85 грн., в тому числі ПДВ 9614,37 грн. та видаткова накладна №3487 за номенклатурою нитки білі 5000, картонний вкладиш, метелик; 14.09.2012 року податкова накладна №438 на суму 37164,40 грн., в тому числі ПДВ 7432,88 грн., видаткова накладна №3488 за номенклатурою нитки блакитні 5000, картонний вкладиш.

Актом перевірки встановлено, що позивач в податковому обліку оформив отримання від ТОВ «Матадор» транспортно-експедиційних послуг, на підтвердження яких платником податків для проведення перевірки надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні: від 14.08.2012 року акт №5380, податкова накладна №146 на суму 3840 грн., в т.ч. ПДВ 640 грн.; від 01.09.2012 року акт №6356, податкова накладна №248 на суму 1579,20 грн., в т.ч. ПДВ 263,20 грн.; від 17.09.2012 року акт №6357, податкова накладна № 249 на суму 4200 грн., в т.ч. ПДВ 700 грн.; від 27.09.2012 року акт № 6358, податкова накладна №250 від 27.09.2012 року на суму 4200 грн., в т.ч. ПДВ 700 грн.; від 12.10.2012 року акт №6455, податкова накладна №502 від 12.10.2012 року на суму 2640 грн., в т.ч. ПДВ 440 грн.; від 19.10.2012 року акт №6456, податкова накладна № 503 на суму 1171 грн., у т.ч. ПДВ 234 грн.; від 22.10.2012 року акт №6457, податкова накладна №504 від 22.10.2012 року на суму 2640 грн., в т.ч. ПДВ 440 грн.; від 28.08.2012 року акт №5382, податкова накладна від 25.08.2012 pоку №505 на суму 1316 грн., в т.ч. ПДВ 263,20 грн.

Між ТОВ «НШФ Пан-та-пані» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладено договори поставки №2007/1 від 20.07.2012 року та №0309/1 від 03.09.2012 року , за умовами якого позивач придбавав продукцію (товар) згідно специфікаціям.

Для підтвердження вказаних операцій постачання товару перевіряючим надані податкові і видаткові накладні:

- по договору №2007/1: податкова накладна №254 від 01.08.2012 року на суму 46033,33 грн., в тому числі ПДВ 9206,67 грн.; видаткова накладна №3662 від 01.08.2012 року за номенклатурою проклад snt 137, дублери 806/977 плот 119, етикетка розмірна, етикетка сировинна, булавки, пакети, етикетка фірмова;

- по договору №0309/1: від 05.09.2012 року податкова накладна №398 на суму 41772,19 грн., в тому числі ПДВ 8354,44 грн. та видаткова накладна №4699 за номенклатурою проклад snt 137, булавки, пакети, дублери 806/977 плот 119, етикетка розмірна, етикетка сировинна.

На підставі вищенаведених первинних документів контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій такими документами, виявив порушення вимог законодавства при складанні первинних документів. Інших документів під час перевірки та до винесення оскаржуваних рішень платником податків не надано.

Враховуючи встановлення актами перевірок контрагентів обставин, які свідчать про можливий ризик встановлення факту нереальних операцій або недостатнє оформлення первинних документів, суд вважає за необхідне приділити увагу встановленню кола доказів на підтвердження або спростування таких обставин.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивачем до позову надані договори, укладені ним з ПП «АТМ» (постачальник) 30.07.2012 року №3007/1, 03.09.2012 року №0309/2, з ТОВ «Ангстрем Континеталь» (постачальник) 20.07.2012 року №2007/1, 03.09.2012 року №0309/1 іншого змісту, ніж встановлено під час перевірки, зокрема, визначено предмет договору - постачання тканини, фурнітури згідно накладної на передачу, визначена загальна сума договору (т.1 а.с.21, 22, 55, 59, 96, 100). Такі договори вже не передбачаються наявність специфікацій. Заперечень щодо змісту договорів, відображених в акті, податковому органу не надавалось.

З матеріалів справи вбачається, що податкові та видаткові накладні, видані ПП «АТМ», ТОВ «Ангстрем Континеталь», ТОВ «Матадор» складені із порушеннями (т.1 а.с. 57-64).

Зокрема, видаткові накладні містять лише підписи та печатки, проте не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутні також відомості про довіреність, на підставі якої мало б здійснюватись отримання товару від поставника. Факт видачі таких довіреностей та їх використання у встановленому порядку, позивачем не підтверджено.

Податкові накладні не містять прізвище особи, яка склала податкові накладні.

Проте, згідно пунктів 201.1., 201.2. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Встановлена форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 передбачає зазначення прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, уповноважена платником податків на підписання податкових накладних особа, в таких накладних не вказана, у зв'язку із чим суд доходить висновку про невідповідність податкових накладних вимогам закону.

З огляну на викладене, доводи позивача про достатність згідно закону лише підпису на податковій накладній, суд вважає помилковим.

Позивачем під час судового розгляду справи надані додаткові документи по взаємовідносинам із ТОВ «Матадор», а саме, надано копію договору про транспортного експедирування №3007/02 від 30.07.2012 pоку, а також ТТН від 14.08.2012 року у кількості 2 шт., 01.09.2012 року, 17.09.2012 року у кількості 2 шт., 27.09.2012 року у кількості 2 шт., 12.10.2012 року, 19.10.2012 року, 22.10.2012 року.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за операціями з ТОВ «Матадор» не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, фактично зазначено лише про найменування операції «транспортно-експедиційні послуги по маршруту», фактично не визначено ані маршрут, ані відстань, ані посилання на товар або товарно-супровідні документи на товар, що перевозились, відсутня інформація про факт замовлення конкретної послуги, тобто фактично відсутня одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).

Надані під час судового розгляду справи копії ТТН складені формально: від ТОВ «Матадор» проставлена печатка, від ТОВ «НШФ «Пан-та-пані» печатка та підпис лише на двох ТТН; підписи, прізвища та ініціали водія, матеріально-відповідальних осіб, відповідні штампи/печатки про відпуск-прийняття-передачу товару відсутні.

Щодо товару, постачання якого відображено у податковому обліку, суд зазначає, що наведений позивачем товар неможливо ідентифікувати. В первинних документах відображено найменування товару, якому притаманні властивості речей із родовими ознаками, проте яким чином для сторін договору такі речі виділялись серед інших у цивільному обігу жодним документом не підтверджено, позивачем не пояснено. Доказів існування певних товарів у межах цивільного обігу та використання такого товару у господарській діяльності позивача на пропозицію суду не надано.

Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи прямо вбачаються порушення у складенні первинних документах, що з огляду на оформлені ними операції, свідчить про відсутність у платника податків права на врахування заявлених операцій в податковому обліку, та фактичну правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з позивача суму судового збору, що належить сплатити до повної суми судового збору за подання цього позову в розмірі 1034,89 грн.

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «Пан-та-пані» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2013 року №0002102201, №0002092201 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська швейна фабрика «Пан-та-пані» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1034,89 грн. (одна тисяча тридцять чотири грн. 89 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 лютого 2014 року.

Суддя І.О. Верба