Ухвала суду № 37664483, 05.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9642/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/350/14

Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В. В.

Доповідач Петренко В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: судді Петренка В.М.

Суддів: Лобова О.А., Акопян В.І.

При секретарі: Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною

скаргою Кременчуцького технікуму залізничного транспорту

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука, Полтавської області від 10 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_2 28 жовтня 2013 р. звернулась до суду з позовом до відповідача Кременчуцького технікуму залізничного транспорту в якому вказала, що з 1983 року знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, працювала викладачем креслення. Наказом №14/ОС від 24.10.2013р. звільнена з роботи на підставі ст.147 КЗпП України.

Вважає звільнення з роботи незаконним. Прохає визнати незаконним наказ Кременчуцького технікуму залізничного транспорту №14/ОС від 24.10.2013р. про припинення трудового договору за ст.147 КЗпП України, поновити її на роботі на посаді викладача. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.( а.с.1-4).

18 листопада 2013 року позивачка подала до суду уточнену позовну заяву у якій прохає визнати незаконними наказ Кременчуцького технікуму залізничного транспорту №12/ОС від 04.10.2013 р. та №14/ОС від 24.10.2013р. про припинення трудового договору за ст.147 КЗпП України, поновити її на роботі на посаді викладача. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2013р по 18.11.2013 р. в сумі 2 410 грн. 43 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.(а.с.27-29).

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука, Полтавської області від 10 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенно частково.

Визнано незаконними та скасовано накази №12/ОС від 04.10.2013 р. та №14/ОС 24.10.2013 р. про припинення трудового договору.

Поновлено ОСОБА_2 в Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту на посаді викладача.

Стягнуто з Кременчуцького технікуму залізничного транспорту на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 679 грн. 07 коп., а також 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовлено.

Додатковим рішенням від 27 січня 2014 року стягнуто з Кременчуцького технікуму залізничного транспорту на користь держави судовий збір в сумі 211 грн. 28 коп..

З таким рішенням не погодився Кременчуцький технікум залізничного транспорту. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази подані сторонами, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно п.1.ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст.308 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

На підставі вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_2 з 1983 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем Кременчуцьким технікумом залізничного транспорту, працювала на посаді вихователя гуртожитку, а з 1984 року - на посаді викладача креслення. ( а.с.9, 10 ).

Звільнена з роботи наказом №12/ОС від 04 жовтня 2013 року, який доповнено наказом №14/ОС від 24 жовтня 2013 року згідно ст.147 КЗпП України. ( а.с.5,6 ).

Встановлено, і це не заперечується сторонами, що наказом №96-ЗП від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_2, згідно ст.147 КЗпП України, оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Наказом №98-ЗП від 04 жовтня 2013 року, згідно ст.147 КЗпП України, ОСОБА_2 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, п.7.2.10 Статуту технікуму та розділу 5 п.23 Правил внутрішнього розпорядку. (а.с.7, 8 ).

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення:

1). Догана;

2). Звільнення.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Із змісту вищенаведеної статті вбачається, що власник має право на свій розсуд обирати вид стягнення.

На підставі вимог ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Судом встановлено, що 03.10.2013 р. відповідачем відносно позивачки ОСОБА_2 було видано наказ № 96-ЗП про застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Встановлено, що 04.10.2013 року відповідачем відносно позивачки ОСОБА_2 було видано наказ № 98-ЗП про застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В цей же день було видано наказ № 12/ОС про припинення трудового договору (звільнення ) з ОСОБА_2 на підставі ст.147 КЗпП України, що не відповідає вимогам Закону та ст.61 Конституції України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, наказ про припинення трудового договору згідно ст.147 КЗпП України від 4 жовтня 2013 року не вмотивований, як того вимагає закон.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції виходив із доказів наданих суду сторонами, із аналізу юридичної складової наказів про оголошення стягнення у вигляді догани та про звільнення, та прийшов до вірного висновку, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач за одне і те ж порушення трудової дисципліни, в порушення вимог Конституції України та трудового законодавства, застосував два види стягнення та ухвалив рішення про поновлення позивачки на роботі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вірно виходив із кількості днів вимушеного прогулу.

Вирішуючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди на підставі вимог ст. 237-1 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із принципу розумності та справедливості.

Під час розгляду справи судом першої інстанції були встановлені фактичні обставини, на підставі повного і об'єктивного дослідження наданих доказів, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, на підставі яких суд обґрунтовано прийшов до висновку про часткове позовних вимог ОСОБА_2.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в рішення суду першої інстанції та не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятого у справі рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького технікуму залізничного транспорту - відхилити

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука, Полтавської області від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: суддя В.М.Петренко

Судді О.А. Лобов

В.І. Акопян

З оригіналом згідно

Суддя В.М.Петренко