Ухвала суду № 37662570, 05.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-2591/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невідшкодування ПДВ, стягнення з державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень - грудень 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невідшкодування ПДВ в сумі 181 887 399 грн.; стягнути з Державного бюджету України бюджету заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 181 887 399 грн.

21 квітня 2011 року до участі у справі вступив прокурор Миколаївської області на стороні Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Постановою від 07 червня 2011 року Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки отримавши висновки від регіонального податкового органу, Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області не отримувало від ДПА України реєстру суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування ПДВ з бюджету. При цьому апелянт посилається на те, що висновки надаються протягом дня після отримання реєстру, що врегульовано п. 5, 6, 7 Порядку № 451/501/132 від 03 серпня 2004 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує тим, що вина СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві щодо невідшкодування позивачу ПДВ відсутня, оскільки податковим органом були направлені відповідні висновки до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області.

Також СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві посилається на те, що нею були дотримані вимоги абз. 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині надання висновків, а іншого закон не встановлює. Таким чином, оскільки податковим органом були виконані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправну бездіяльність податкового органу та порушення внаслідок цього прав позивача.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить, апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач подав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. (а.с. 9-32).

13.10.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.06.10р. по 30.06.10р. за результатами якої складений акт №1041/36/33133003 (а.с.46-48).

16.11.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.07.10р. по 31.07.10р. за результатами якої складений акт №1184/36/33133003 (а.с.49-50).

08.12.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.08.10р. по 31.08.10р. за результатами якої складений акт №1307/36/33133003 (а.с.51-52).

06.01.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.09.10р. по 30.09.10р. за результатами якої складений акт №7/36/33133003 (а.с.53-55).

01.02.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.10.10р. по 31.10.10р. за результатами якої складений акт №85/36/33133003 (а.с.56-58).

14.03.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.11.10р. по 30.11.10р. за результатами якої було складено акт №252/36/33133003 (а.с.59-60).

Проведеними СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві перевірками підтверджено відображене позивачем у деклараціях за липень-грудень 2010р. бюджетне відшкодування ПДВ на суму 109 435 413 грн.

В зазначених актах СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві зазначила, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування, яка складає 72 451 986 грн. через відсутність відповідей по запитам. Проте факти невідповідності сум бюджетного відшкодування в розмірі 72 451 986 грн. СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не встановлювались, рішень про зменшення бюджетного відшкодування не приймались.

Суд першої інстанції встановив та сторонами не заперечувалось, що на час звернення до суду зазначена сума бюджетного відшкодування ПДВ позивачу не відшкодована.

Суд першої інстанції встановив та сторонами по справі також не заперечувалось, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не встановлено фактів невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених позивачем у податкових деклараціях на суму 181 887 399 грн. та відповідно не було прийнято податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, а не підтверджена вона виключно з підстав неотримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не належним чином виконала вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, оскільки зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування ПДВ у сумі сто тисяч гривень і більше до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області не надавав, тобто допустив бездіяльність.

Суд першої інстанції встановив, що факт отримання зазначених висновків ГУДКУ у Миколаївській області не заперечується, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначили ГУДКУ у Миколаївській області, суд першої інстанції встановив, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання ГУДКУ у Миколаївській області на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04р. № 451/501/132, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Держказначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів ДПС України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин суд першої інстанції встановив, що бездіяльність Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області щодо бюджетного відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 181 887 399 грн., є протиправною, а права позивача такими, що підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року (а.с. 9-33).

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7.. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 13 жовтня 2010 року, 16 листопада 2010 року, 08 грудня 2010 року, 06 січня 2011 року, 01 лютого 2011 року, 14 березня 2011 року провела позапланові виїзні перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня по грудень 2010 р., за результатами яких складені відповідні акти.

Проведеними перевірками підтверджено відображене ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у деклараціях за липень-грудень 2010 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 181 887 399 грн.

Актами від 13 жовтня 2010 року № 1041/36/33133003, від 16 листопада 2010 року № 1184/36/33133003, від 08 грудня 2010 року № 1307/36/33133003, від 06 січня 2011 року № 7/36/33133003, від 01 лютого 2011 року № 85/36/33133003, від 14 березня 2011 року № 252/36/33133003 Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві частково підтвердила бюджетне відшкодування в загальній сумі 109 435 413 грн. (а.с. 46-60).

В актах перевірок вказано, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 72 451 986 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей по запитам щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) позивача на дату підписання вказаних актів.

Сторонами в справі сам розмір суми бюджетного відшкодування, який зазначений в позові, не оспорюється.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року було зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві надати до Одеського апеляційного адміністративного суду відомості та відповідні докази щодо підтвердження або не підтвердження частини заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень - грудень 2010 року, по яких була встановлена неможливість підтвердження у зв'язку з неотриманням відповідей щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів ТОВ «МГЗ» на дату підписання актів від 13.10.2010 р. № 1041/36/33133003, від 16.11.2010 р. № 1184/36/33133003, від 08.12.2010 р. № 1307/36/33133003, від 06.01.2011 р. № 7/36/33133003, від 01.02.2011 р. № 85/36/33133003, від 14.03.2011 р. № 252/36/33133003.

Проте Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не виконала вимоги ухвали про витребування доказів, оскільки замість відомостей та відповідних доказів щодо підтвердження або не підтвердження частини заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень - грудень 2010 року, по яких була встановлена неможливість підтвердження у зв'язку з неотриманням відповідей щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів ТОВ «МГЗ» на дату підписання актів, надала висновки про суми відшкодування ПДВ та повні копії актів перевірок від 13.10.2010 р. № 1041/36/33133003, від 16.11.2010 р. № 1184/36/33133003, від 08.12.2010 р. № 1307/36/33133003, від 06.01.2011 р. № 7/36/33133003, від 01.02.2011 р. № 85/36/33133003, від 14.03.2011 р. № 252/36/33133003, витяги з яких були надані суду першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про бездіяльність відповідача - податкової інспекції, оскільки в порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за період з липня по грудень 2010р. у сумі 181 887 399 грн., не погашена.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковою інспекцією не був встановлений факт невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених позивачем у податкових деклараціях на 72 451 986 грн., та не приймалось податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, у відповідності до пп. пп. б), в) пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сторонами в справі не опорюється той факт, що не підтвердження суми бюджетного відшкодування пов'язано виключно з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право платника ПДВ на відшкодування цього податку від проведення чи не проведення зустрічних перевірок його постачальників.

Сторони не заперечують факт отримання висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету ГУДКУ у Миколаївській області, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Положення пп. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів.

Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, забезпечує координацію дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України при погашенні простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, а не визначає чи змінює сам порядок відшкодування податку на додану вартість, який встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком відшкодування податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правильно встановив, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість, як відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмови у бюджетному відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 181 887 399 грн., є протиправною, а права позивача підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ч. 2 ст.19 Конституції України, ст. 70, ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 71, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 13 березня 2014 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко