Ухвала суду № 37662515, 18.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3246/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 рок,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, далі - відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 82616 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в сумі 21164 грн. 00 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 28.01.2013 року по 15.02.2013 року головним державним податковим ревізор-інспектором Ткачук О.О. та старшим державним податковим інспектором Вдовиченко О.В. на підставі направлень № 48 від 28.01.2013 року та № 36 від 25.01.2013 року, плану-графіку про ведення планових виїзних перевірок та згідно вимог п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 367/1701-2803500598/11 від 22.02.2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, за порушення вимог п.п.181.1 ст. 181, п.п.183.1, 183.2 ст.183, п.187.1 ст.187, п.п.202.1 ст. 202, п.п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 82616 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в сумі 21164 грн. 00 коп..

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з огляду на встановлений факт перевищення останнім граничного обсягу виручки за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року та відсутності реєстрації ФОП ОСОБА_2 платником податку на додану вартість, а також відсутності декларування позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

В поданій апеляційній скарзі апелянт наголошує, що суд першої інстанції вирішуючи спірне питання безпідставно ототожнив поняття відвантаження товару з поняттям операція, а саме апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач передавав на реалізацію товар - сувенірну продукцію, після продажу такого товару третім особам - покупцям здійснювався перехід права власності на даний товар, а залишок непроданого товару повертався, після чого підписувались акти прийому-передачі та перераховувались грошові кошти.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування здійснюється відповідно до норм статті 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книги обліку доходів та витрат (далі - Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначено у Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1025.

У разі повернення товару, в Книзі у графі 3 з від'ємним знаком відображається сума коштів, яка підлягає виплаті покупцю за товар, що повертається. При цьому, для обліку товару, який повертається, у графі 5 відображається його вартість за цінами придбання фізичною особою - підприємцем, а в графі 4 - реквізити документа, який підтверджує таке повернення (акт повернення товару, тощо).

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року склав 371458 грн. 80 коп. та перевищив 300 тис. грн.

Судом першої інстанції була досліджена надана позивачем копія Книги обліку доходів і витрат (а.с.125-133, 145-147 т.2), проте з даної Книги не вбачається, що позивачу здійснювалось повернення залишку товару.

Відповідно до положень п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

При цьому, згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до положень п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, даними нормами встановлено обов'язковість реєстрації платником податку на додану вартість при переході осіб із спрощеної системи оподаткування та при умові досягнення законодавчо встановленого обсягу операцій. При цьому, обов'язок по сплаті податку на додану вартість виникає у платника податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року не реєструвався платником ПДВ та не декларував податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року перевищив встановлений граничний розмір, Книга обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 не містить відомостей щодо повернення залишку товару, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою відповідних податків.

Таким чином, оскільки позивач не реєструвався платником ПДВ та не декларував податкових зобов'язань по податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення відповідачем спірним податковим повідомленням - рішенням останньому суму грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв