Рішення № 37662425, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/25725/13 03.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Комунального підприємства "Київпастранс "

про відшкодування шкоди 16 779,89 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ляшенко А.В. (за довіреністю від 21.10.2013);

від відповідача: Солодовнік В.С. (за довіреністю від 02.01.2014).

В судовому засіданні 03 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування шкоди 16779,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25725/13, розгляд справи призначено на 29.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 відкладено розгляд справи на 03.03.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 03.03.2014 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса марки ЛАЗ борт. №3723, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля БМВ д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під його керуванням.

Позивач зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3/761/3198/2013 від 29.04.2013 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні ДТП.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що оскільки згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №3020/250/031383 від 04.12.2012 автомобіль марки БМВ д/н НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 застраховано у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», то 11.04.2013 ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ д/н НОМЕР_1 визначено на підставі звіту з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №2229, рахунку-фактури №696650 від 11.04.2013 та становить 16 779,89 грн.

Позивач наголошує на тому, що 23.04.2013 страхове відшкодування в розмірі 16 779,89 грн. перераховано на рахунки СТО згідно платіжного доручення №33625.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що згідно відомостей про ДТП №9184142 тролейбус борт. №3723 належить КП «Київпастранс», то позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 16 779,89 грн.

Відповідач не погоджується з позицією, викладеною у позовній заяві, вважає позов необгрунтованим та безпідставним, та керуючись правом,наданим чинним законодавством України, звернувся до суду з відзивом. Відповідач вважає рахунок-фактуру від 11.04.2013 №696650 та звіт №2229 недопустимими доказами у справі. Крім того, у відзиві зазначено, що позивачем не доведено розмір завданої йому майнової шкоди, а надані ним Акти авто товарознавчих досліджень не можуть братися до уваги. Також, відповідач не визнає моральної шкоди та просить суд відмовити у позові.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини із страхування.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1 ст. 990 Цивільного кодексу України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2012 між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_4 було укладено Договір №3020/250/031383 добровільного страхування наземного транспорту, за яким було застраховано автомобіль BMW F30 320i.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 779,89 грн.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких позивачем оплачено потерпілому збитки, які спричинені дорожньо-транспортною пригодою за участю працівника відповідача, що стало підставою звернення із позовом до суду щодо відшкодування вказаної вище суми коштів.

За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

10.04.2013 за адресою: б-р Т. Шевченка - вул. С. Петлюри, м. Київ трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса марки ЛАЗ борт. №3723, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля БМВ д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під його керуванням.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2013 у спарві №761/10715/13-п ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Пункт 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пункт 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" визначає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпункт "в" п.п. 38.1, 38.1.1 ст. 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно абз. 7 п. 2, абз. 2 п. 3, п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 Цивільного кодексу України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно Звіту від 20.04.2013 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу БМВ НОМЕР_1 складає з ПДВ 16 902,10 грн.

З матеріалів справи, а саме ремонтної калькуляції №2229 від 20.04.2013 вбачається, що сума ремонту складає 16 902,10 грн.

У відповідності до рахунку фактури №696650 від 11.04.2013, Аварійного сертифіката, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акта №15785/к/п від 05.05.2013 слідує те, що розмір матеріального збитку рівний вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 16 779,89 грн.

Матеріалами справи підтверджується, а саме платіжним дорученням №33625 від 23.04.2013, що позивачем було відшкодовано страхові виплати для ремонту автомобіля БМВ, д/н НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, згідно страхового акту №15785/к/п у сумі 16 779,89 грн.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Також, у відповідності до п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього, відповідно до наведених вище приписів законодавства, перейшло право вимоги до відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність за відповідачем заборгованості перед позивачем щодо сплати в порядку регресу матеріальних збитків у сумі 16 779,89 грн., з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини, викладені у відзиві щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу, є необгрунтованими та недоведеними, таким що спростовуються наявними матеріалами справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48а, код ЄДРПОУ 20113829, р/р 26502378 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335) страхове відшкодування в розмірі 16 779,89 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 89 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 11.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало