Постанова № 37662253, 27.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа № 805/1209/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мозгової Н.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.01.2014року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14.02.2014року було залучено в якості другого відповідача по справі №805/1209/14 Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2013року вона звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання своєї матері, ОСОБА_2, яка є інвалідом і потребує постійного догляду, за адресою: АДРЕСА_1. Однак, листом від 30.11.2013року за вих.№4912203 відповідач відмовив в реєстрації місця проживання ОСОБА_2, зазначивши при цьому, що реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласника житла на реєстрацію місця проживання.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в реєстрації своєї матері, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача вчинити дію щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав суду заяву від 12.02.2014року про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача, Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав суду заяву від 27.02.2014року про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 2, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав суду заяву від 27.02.2014року про розгляд справи в порядку письмового провадження та заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права. Відповідач зазначив, що позивач звернувся до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області з усним зверненням про роз'яснення можливості реєстрації своєї матері у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вказана заява була кваліфікована посадовими особами відповідача як така, що підпадає під дію Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим позивачу було надано відповідь з роз'ясненням загальних правил зняття з реєстрації, визначених ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Також відповідач наголошував, що позивач не є законним представником своєї матері і таким чином не є особою, яка може подавати заяву в інтересах третіх осіб, в тому числі і своєї матері. З посиланням на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів від 22.11.2012року за №1077 відповідач зазначив, що подання заяви про реєстрацію місця проживання повинно бути зроблено заявником особисто.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Положення «Про Державну міграційну службу України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011року за № 405/2011 Державна міграційна служба України (ДМС України) входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції).

При цьому, згідно Положення «Про Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області», затвердженого Наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011року за №28 Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області є територіальним органом Державної міграційної служби України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.11.2013року звернулась до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області з усним зверненням про роз'яснення можливості реєстрації своєї матері, ОСОБА_2, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, ѕ частки якої належить їй на праві спільної власності.

Вказана заява була кваліфікована посадовими особами відповідача як така, що підпадає під дію Закону України «Про звернення громадян».

30.11.2013року за №49-12203 відповідачем було надано відповідь ОСОБА_1, в якій зазначено, що відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» для реєстрації місця проживання особа повинна надати до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області необхідний пакет документів та письмову заяву про реєстрацію місця проживання.

Окрім цього, відповідачем було роз'яснено позивачу, що на підставі ст.369 Цивільного кодексу України для реєстрації місця проживання необхідна згода всіх співвласників.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Тобто, законодавцем чітко передбачений перелік документів, що необхідний для вирішення питання щодо реєстрації місця проживання особи та наголошено на необхідності подання особисто відповідну письмову заяву про реєстрацію місця проживання або документ, що посвідчує особу законного представника та документ, що підтверджує повноваження особи, як законного представника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано відповідачу зазначених документів, у зв'язку з чим відповідачем усна заява позивача була кваліфікована як така, що підпадає під дію Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.2 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (ст.5 Закону України «Про звернення громадян»).

Законодавець зазначив, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст.4 Закону України «Про звернення громадян»).

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідачем на виконання приписів Закону України «Про звернення громадян» в передбачені законом терміни було надано позивачу роз'яснення стосовно реєстрації місця проживання її матері, ОСОБА_2

При цьому, відповідач вірно зазначив про необхідність особистої участі ОСОБА_2 у вирішенні питання щодо реєстрації її місця проживання або надання документу, що посвідчує особу законного представника та документу, що підтверджує повноваження особи, як законного представника.

Судом встановлено, що з відповіді відповідача від 30.11.2013року за №49-12203 не вбачається відмови в реєстрації ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, навпаки, позивачу було роз'яснено порядок реєстрації місця проживання та перелік документів, що необхідні для цього.

Крім того, згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, позивач звернувся до суду з позовом про відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2, що є порушенням приписів ст.6 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дію щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом раніше, реєстрація місця проживання особи здійснюється за письмовою заявою особи або її законного представника та за умови надання необхідного переліку документів (ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»).

Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області письмової заяви з переліком необхідних документів, що унеможливлює згідно приписів ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні норм КАС України - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно ч.3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Суд також підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вчинити дію щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.