Постанова № 37662226, 17.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 927/1612/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача -Цимбровська Ю.О.

від відповідача - Конопля Ю.М.

розглянувши

апеляційну скаргу "Приватного підприємства "Смолянка-Агро"

на рішення

господарського суду Чернігівської області

від 17.02.2014 року.

у справі №927/1612/13 (Суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

""ДПЗКУ-МТС"

до "Приватне підприємство "Смолянка-Агро"

про стягнення заборгованості в сумі 114 128,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 року позов задоволено.

Припинено провадження у справі в частині стягнення 9890,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з Приватного підприємства „Смолянка-Агро" (вул. Козлова, 25, с. Смолянка, Куликівський район, Чернігівська область, 16333, рахунок не відомий, код ЄДРПОУ 34739782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" (юридична адреса: вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; поштова адреса: вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032; р/р 26007010091816 у ПАТ „Банк-Восток", МФО 307123, код ЄДРПОУ 37702357) 104238,27 грн. (сто чотири тисячі двісті тридцять вісім грн. 27 коп.) заборгованості, в тому числі 100000,00 грн. основного боргу, 956,89 грн. пені, 3074,40 грн. штрафу, 206,98 грн. 3% річних, та 2282,57 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві грн. 57 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" (юридична адреса: вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; поштова адреса: вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032; р/р 26007010091816 у ПАТ „Банк-Восток", МФО 307123, код ЄДРПОУ 37702357) з державного бюджету 143,51 грн. (сто сорок три грн. 51 коп.) судового збору, зайво сплаченого квитанцією № 259 від 14.02.2014р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи господарського суду Чернігівської області № 927/1612/13.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні 956,89 грн. пені, 3074,40 грн. штрафу, 206,98 грн. 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02 липня 2013 року між Приватним підприємством „Смолянка-Агро" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № КОЧРГ-23/2013 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах Договору, на території сільськогосподарських угідь Замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Найменування с/г культури, площа угідь Замовника (обсяг) га, плановий початок надання послуг, вартість послуг за 1 зібраний гектар та загальна вартість наданих послуг визначені в пункті 1.2 Договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Відповідно до п. 7.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р.

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як свідчать матеріали, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, зокрема, надав відповідачу послуги по збиранню сільгоспкультур на загальну вартість 109890,00 грн., про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7841 від 24.10.2013р., № 8276 від 04.11.2013р., № 8827 від 14.11.2013р., підписані сторонами та скріплені печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання не виконав, за надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Борг відповідача станом на день подачі позивачем позову до суду першої інстанції становив 109890,00 грн.

13.01.2014р. відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 9890,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1247 від 13.01.2014р., копію якого надано відповідачем в судовому засіданні 14.01.2014р.

Таким чином, станом на день прийняття рішення по справі, борг відповідача становить 100000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі в частині стягнення 9890,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 956,89 грн. пені за прострочення платежу за період з 01.11.2013р. по 02.12.2013р. та 3074,40 грн. штрафу.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Враховуючи те, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до розрахунку позивача, відповідачу нараховано та пред'явлено до стягнення 956,89 грн. пені за прострочення платежу за період з 01.11.2013р. по 02.12.2013р. та 3074,40 грн. штрафу.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено затримку виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, суд доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу. Вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.11.2013р. по 02.12.2013р. в розмірі 206,98 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд першої інстанції вірно вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 3 % річних в розмірі 206,98 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що нараховані позивачем та пред'явлені до стягнення штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. Крім того, відповідач не надав доказів наявності виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 у справі № 927/1612/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 927/1612/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 17.03.2014 року.