Постанова № 37662220, 13.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа№ 910/8894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від ТОВ "ІСТОК-2001": Петракова Н.В. - директор, Банник Н.С. - представник за довіреністю,

від ТОВ "Аїсі Бела": Пантєєв І.О. - представник за довіреністю,

від Компанії Аїсі Ріелті Паблік Лімітед: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року

по справі №910/8894/13 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

про стягнення заборгованості в сумі 200 000,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001", 2.Компанії Аїсі Ріелті Паблік Лімітед

про визнання недійсним підпункту 1.1. пункту 1 угоди про додаткове забезпечення та можливість для припинення Договору підряду від 28.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" 200 000,00 грн. заборгованості.

Заперечуючи проти первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" заявило зустрічний позов про визнання недійсним підпункту 1.1 пункту 1 угоди про додаткове забезпечення та можливість для припинення Договору підряду від 28.12.2011р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.12.2013р. у справі №910/8894/13 первісний позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" 200 000,00 грн. заборгованості та 4 000,00 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.12.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічні - задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Компанія Аїсі Ріелті Паблік Лімітед не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду). Однак, Компанія Аїсі Ріелті Паблік Лімітед наданим її процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника Компанії Аїсі Ріелті Паблік Лімітед.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалами справи, 28.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001", як підрядником, був укладений Договір підряду (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався спроектувати, виконати та завершити будівництво Об'єктів (складські приміщення біля села Дачне Біляївського району ), а замовник зобов'язався оплатити виконані роботи у сумі, порядку та строках, передбачених цим Договором.

28.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", Компанією Аїсі Ріелті Паблік Лімітед та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" було укладено угоду про додаткове сервісне забезпечення та можливість для припинення Договору підряду (надалі - Угода).

У відповідності до п.3 Угоди, у період, починаючи з 01.12.2011р., і до моменту коли сторона-1 (ТОВ "Аїсі Бела") продасть своє майно, що визначено у п.4.2 цієї Угоди, або коли сторона-3 (Компанія Аїсі Ріелті Паблік Лімітед) і або її пов'язані особи/дочірні підприємства продасть корпоративні права сторони-1 іншій особі, не пов'язаній (безпосередньо чи опосередковано) зі стороною-1, остання буде платити щомісячну плату в розмірі 40 000,00 грн. для продовження надання стороною-2 (ТОВ «ІСТОК-2001») послуг, описаних у підпунктах 1.1 та 1.2 пункту 1 Угоди. Щомісячна плата виплачується протягом 10 днів з моменту отримання стороною-1 відповідного рахунка-фактури.

Пунктами 1.1, 1.2 Угоди передбачено надання наступних послуг: послуги, пов'язані із захистом периметру (кордонів) та загальною безпекою будівельного майданчику; послуги, пов'язані з освітленням будівельного майданчику (електричне обслуговуюче обладнання та витрати на електроенергію).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач за первісним позовом направляв на адресу відповідача акти виконаних робіт та рахунки фактури, на загальну суму 200 000,00грн.

Проте, відповідач зазначену суму станом на час розгляду справи не сплатив, та відмовився від підписання вказаних Актів, оскільки, на його думку, Акти не розкривають конкретний зміст та обсяг фактично наданих послуг, їх натуральних, кількісних та вартісних показників.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач не мав права надавати послуги, передбачені п. п. 1.1, 1.2 Угоди, оскільки у нього відсутня ліцензія на здійснення охоронної діяльності.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом надавались відповідачу послуги, пов'язані із захистом периметру (кордонів) та загальною безпекою будівельного майданчику, та послуги, пов'язані з освітленням будівельного майданчику (електричне обслуговуюче обладнання та витрати на електроенергію).

Зазначені послуги не являються охоронними послугами в розумінні Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 505 від 01.12.2009 р., а тому не потребують наявності у виконавця таких послуг відповідної ліцензії.

Крім того, в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунках-фактурах зазначено, які саме послуги надаються у звітному періоді, та вказана вартість послуг, передбачена умовами укладеної між сторонами Угоди.

Судова колегія також звертає увагу на те, що п. 3 Угоди встановлено обов'язок відповідача сплатити щомісячну плату протягом 10 днів з моменту отримання відповідного рахунка-фактури, іншими умовами Угоди обов'язок сплати вказаного платежу не пов'язується з наявністю чи відсутністю будь-яких документів чи вчинення інших дій.

Таким чином, заперечення відповідача за первісним позовом не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути взяті судовою колегією до уваги.

У зустрічній позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним підпункт 1.1 пункту 1 Угоди про додаткове забезпечення та можливість для припинення Договору підряду від 28.12.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у ТОВ "ІСТОК-2001" ліцензії на здійснення охоронної діяльності.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 цього ж Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже зазначалось вище, послуги, пов'язані із захистом периметру (кордонів) та загальною безпекою будівельного майданчику не являються охоронними послугами в розумінні Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 505 від 01.12.2009 р., а тому не потребують наявності у виконавця таких послуг відповідної ліцензії.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення сторонами при укладенні спірної Угоди вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а тому у судової колегії відсутні підстави для визнання оспорюваного пункту Угоди недійсним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності, непідтвердженості та невідповідності фактичним обставинам справи.

Стосовно тверджень апелянта про необхідність призначення у справі судової економічної експертизи, з метою визначення документальної обґрунтованості оформлення операцій з надання послуг ТОВ «ІСТОК-2001» за Угодою від 28.12.2011р. про додаткове сервісне забезпечення та можливість для припинення Договору підряду та за Договором підряду від 28.03.2008р. у період з 01.01.2009р. по сьогоднішній день, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст. 43 ГПК України суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, відповідно до ст.ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.06. "Про деякі питання призначення судових експертиз", п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Судова колегія не вбачає потреби у спеціальних знаннях для встановлення факту наявності заборгованості та її розміру за спірною Угодою.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2013 року по справі №910/8894/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2013 року у справі №910/8894/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/8894/13 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 14.03.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв