Рішення № 37662193, 12.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2014 р.Справа № 916/134/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ";

до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

про стягнення 1329333,14 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: Мельниченко Н.О.- представник за довіреністю №01/11-703 від 09.12.2013р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство " ОДЕСЬКА ТЕЦ ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення заборгованості у розмірі 1329333,14 грн., а саме: основного боргу у розмірі 1182621,83грн., 3%річних у розмірі 11211,31грн., штраф у розмірі 82783,52грн. та пені у розмірі 52716,48грн.

10.02.2014р. представник відповідача надав відзив на позов в якому просить в задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовити з підстав викладених у відзиві.

03.03.2014р. представник позивача надав остаточні позовні вимоги та просить зменшити позовні вимоги, стягнути 3%річних у розмірі 4405,27грн., штраф у розмірі 53945,34грн. та пені у розмірі 21974,98грн...

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014р. повернуто судовий збір в розмірі 24759,66грн. відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

По справі були оголошені перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

17 квітня 2013 року між ПАТ «Одеська ТЕЦ» (надалі - ТЕЦ, виконавець, позивач) та КП «Теплопостачання міста Одеси» (надалі - ТМО, замовник, відповідач) було укладено договір №138/ТГО-189/13 на послуги з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов"язується надати замовникові у 2013році послуги з проведення випробувань теплових систем (проведення гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж), надалі - послуги (згідно ДК 016-2010-71.20.1 - Послуги щодо технічного випробування й аналізування (гідравлічні випробування та заповнення теплових мереж)), відповідно до програми та графіка опресувань, які погоджені Сторонами, та є невід"ємними частинами договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Загальна сума відповідно до п. 2.1. Договору складає 2 023 948,00 з урахуванням ПДВ 20%, але може бути іншою ніж вказана в п. 2.1. договору, в разі зміни фактичних витрат виконавця (п.2.2).

П.п. 3.3.1. Договору передбачений обов'язок ТМО сплатити аванс у розмірі 50% саме від суми, зазначеної у п. 2.1. Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів. Однак, ТМО не виконало свій обов'язок щодо сплати авансу за Договором своєчасно та у повному обсязі.

Крім тою, відповідно до пп. 3.3.2. Договору ТМО зобов'язано сплачувати за послуги щомісячно протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами актів здавання-приймання наданих послуг.

Так, відповідно до актів здавання-приймання наданих послуг ТЕЦ надала послуги ТМО за серпень-жовтень 2013 р. на загальну суму 975 226,70 (дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять шість грн. 70 коп.) грн..

Але, з огляду на те, що ТМО вчасно не сплатило за отримані послуги від ТЕЦ, чим порушило свої зобов'язання за Договором, згідно пп. 4.4.4. Договору ТЕЦ має право на відшкодування ТМО заподіяних їй збитків відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з урахуванням зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 3%річних у розмірі 4405,27грн., штраф у розмірі 53945,34грн. та пені у розмірі 21974,98грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача за отримані послуги, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 4405,27грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21974,98грн. та штрафу в розмірі 53945,34грн..

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пп. 5.3. та 5.4. Договору передбачена відповідальність сторони за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, а також у разі невиконання замовником умов п. 3.3. Договору замовник зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за прострочення договірного зобов'язання з боку ТМО понад тридцять днів, має право додатково нарахувати штраф у розмірі семи відсотків

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п.п. 5.3. та 5.4. Договору та ч. 2 ст. 231 ГК України відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахован штраф в розмірі 53945,34грн. та пеня у розмірі 21974,98грн..

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються так як спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню повінстю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Публічноого акціонерноого товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) 3%річних у розмірі 4405,27грн., штраф у розмірі 53945,34грн., пені у розмірі 21974,98грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2014р.

Суддя Літвінов С.В.