Постанова № 37660771, 17.03.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

17 березня 2014 року Справа № 303/8492/13-а

2-а/303/49/14

Номер рядка стат. звіту - 101

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2014 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., при секретарі Довганич Р. С., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Військовий комісаріат Закарпатської області про визнання незаконною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання на вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій незаконними та зобо"язання на вчинення певних дій.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Закарпатської обласної контрольної медичної соціальної експертної комісії від 14 грудня 2009 року його визнано інвалідом третьої групи. Захворювання пов"язане з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У відповідності до вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання грошової допомоги у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, звернувшись до відповідача з заявою про виплату належної грошової допомоги, йому було відмовлено у виплаті такої.

Позивач не погодився з формальною відмовою і звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав, а саме просить суд:

- визнати незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

- зобовязати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі п"ятирічного грошового забезпечення - 60 місячних грошових забезпечень за останньою посадою, яка складала 5484 грн. 14 коп., а усього 309048 грн. 40 коп.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Крім того зазначав, що одноразову грошову допомогу слід стягнути у розмірі 309048 грн. 40 коп. на підставі довідки львівського обласного військового комісаріату від 19 лютого 2014 року №В-45.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Військового комісаріату Закарпатської області в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак на адресу суду надіслав факсограму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника Роман Д.М. на лікарняному, однак жодних підтверджуючих документів суду не надано.

Суд, заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав і інтересів, тому вважає за можливе розглянути справу без участі представника Міністерства оборони України та представника Військового комісаріату Закарпатської області відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до положень ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом належними доказами встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1975 року по лютий 1990 року проходив військову службу у військовій прокуратурі та перебував на грошовому забезпеченні.

Під час проходження військової служби двічі, з 01 червня по 02 серпня 1987 року та з 01 червня по 03 липня 1989 роках, відряджався на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Учасник війни.

14 грудня 2009 р. медико - соціальною комісією Закарпатської обласної контрольної медико соціальної комісії (Закарпатська ОКМСЕК) проведено огляд позивача, за результатом якого останньому видано свідоцтво НОМЕР_1 та встановлено третю групу інвалідності по захворюванню пов"язаному з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далы Закону № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом .

Згідно із пунктом другим частини першої ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

У відповідності до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232XІІ ( в редакції згідно Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яка набрала чинності 12 травня 2006 року) у разі каліцтва, заподіяною військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, які мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку і на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Згідно ч. 4 цієї статті Закону військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону № 2011-XII у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 р. затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Відповідно до п. 2 цієї Постанови призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до вищевказаної постанови призначення і виплата одноразової грошової допомоги проводиться у відповідності з даним Порядком у разі інвалідності звільнених з військової служби, що сталася (інвалідність) після 1 січня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, причина захворювання ОСОБА_1 пов'язана із проходженням військової служби, що надає йому право на отримання грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою. Так інвалідність ОСОБА_1 була встановлена 14 грудня 2009 року, тобто після 01 січня 2007 року, після вводу в дію закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон №2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (справа № 21-383а13) та від 21 січня 2014 року (справа № 21-464а13).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, доводи позивача про порушення його прав відповідачем в частині нарахування та виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, і порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Достатнім та необхідним для відновлення порушеного права позивача буде визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату вищевказаної грошової допомоги.

В частині позовних вимог щодо зобов"язання виплати одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі п"ятирічного грошового забезпечення, саме у сумі 309048 грн. 40 коп, то у задоволенні таких слід відмовити, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Міністерства оборони України у нарахуванні тавиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім»ї» у розмірі п"ятирічного грошового забезпечення.

В решті вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча Л. В. Курах