Постанова № 37660567, 12.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 р. Справа № 815/7457/13-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Одеської області про:

- визнання протиправною бездіяльність з відмови в наданні позивачу публічної інформації згідно запиту на інформацію від 15 жовтня 2013 року щодо надання копій першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1ДФ за другий квартал 2013 року;

- зобов`язання у п`ятиденний строк надати позивачеві копії першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1ДФ за другий квартал 2013 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що форма 1ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку), затверджена Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року та є звичайним щоквартальним звітом. Також позивач вказує, що жодного посилання на якусь обмеженість цей Наказ ДПА України не містить, сам звіт не містить жодного прізвища працівника прокуратури, а містить лише цифри, що мають відношення до знеособлених фізичних осіб. Позивач вважає, що прокуратура Одеської області умисно, протиправно не забезпечила розгляд його запиту на інформацію згідно законів України з питань забезпечення вільного доступу до публічної інформації.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що інформація, яка міститься на сторінках звіту прокуратури Одеської області форми 1 ДФ за 1 квартал 2013 року «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» відноситься до інформації з обмеженим доступом. Також представник відповідача зазначив, що у копіях сторінок звіту прокуратури Одеської області форми 1 ДФ за 2 квартал 2013 року, що запитуються міститься інформація щодо податкових номерів або серії та номери паспортів працівників органів прокуратури Одеської області, обмеження доступу до яких встановлено також і Податковим кодексом України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

16 жовтня 2013 року до прокуратури Одеської області надійшов запит на інформацію ОСОБА_4 від 15 жовтня 2013 року, в якому позивач просить надати копію першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1 ДФ за другий квартал 2013 року.

Листом від 21 жовтня 2013 року №23-116вих-13 прокуратурою Одеської області на запит ОСОБА_4 на публічну інформацію щодо надання копій першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1-ДФ за другий квартал 2013 року повідомлено, що його запит розглянутий, проте запитувана інформація, а саме копії сторінок звіту форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку», містить персональні дані про співробітників прокуратури області, зокрема, щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номеру паспорту та інше, а тому належить до категорії конфіденційної інформації та не може бути надана на запит відповідно до вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Та роз`яснено, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення про відмову у наданні інформації може бути оскаржено до прокурора Одеської області, Генеральної прокуратури України або до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою Одеської області протягом п'яти днів було надано відповідь на запит позивача, проте відмовлено в наданні запитуваної інформації, а тому, бездіяльності у спірних правовідносинах відповідачем допущено не було, у зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності є необґрунтованими.

Також, суд виходив з того, що прокуратурою Одеської області у відповідності до вимог чинного законодавства України (зокрема, у відповідності до Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних») правомірно відмовлено позивачу у наданні інформації, яка міститься у формі 1ДФ та яка відноситься до інформації з обмеженим доступом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокуратурою Одеської області правомірно відмовлено позивачу у наданні інформації, зазначеної в інформаційному запиті від 15 жовтня 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи за наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не належать, згідно з цим Законом, до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону.

В абзаці 2 ч.2 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зазначено, що відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають.

Форма 1ДФ, яка затверджена Наказом ДПА України від 24 грудня 2010 №1020, із відомостей, перелічених в абзаці 2 ч.2 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачає лише дві: 1 - номер паспорта; 2 - суму доходів.

Однак, при цьому, форма 1ДФ не містить графи, в якій би зазначалось прізвище платника податків. Тобто, ніякої ідентифікації платника податків форма 1ДФ не передбачає.

Крім того, що стосується номеру паспорта, то він зазначається у формі 1ДФ лише у разі, коли платник податків відмовився від ідентифікаційного коду. Разом з тим, відповідач не довів, що в нього працюють особи, які відмовились від ідентифікаційного коду і в формі 1ДФ зазначається номери їхніх паспортів замість податкового номеру.

Стосовно суми доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» від 30 вересня 2013 року №11:

«Визначаючи режим інформації про особу як конфіденційної, суди посилаються на положення законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних».

Однак у зв'язку з ухваленням законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» Закон України «Про інформацію» втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства.

Посилання на положення Закону України «Про захист персональних даних» також є невиправданим, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації», частиною п'ятою статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Аналіз положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» про конфіденційну інформацію дає підстави виокремити такі її ознаки:

- встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи;

- суб'єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної;

- публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша і друга статті 13 Закону);

- у випадках, встановлених законодавством, може не бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (частини п'ята і шоста статті 6 Закону)».

Таким чином, графи форми 1ДФ, які стосуються сум нарахованого та виплаченого доходу, не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом, навіть й за умови, якщо б ці графи співвідносились з прізвищами працівників прокуратури.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про належність інформації, яка запитувалась позивачем, до інформації з обмеженим доступом є необґрунтованими.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області з відмови в наданні ОСОБА_4 публічної інформації згідно запиту на інформацію від 15 жовтня 2013 року щодо надання копій першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1ДФ за другий квартал 2013 року.

Зобов`язати прокуратуру Одеської області у п`ятиденний строк надати ОСОБА_4 копії першої, шостої та останньої сторінок форми звіту 1ДФ за другий квартал 2013 року і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 березня 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець