Постанова № 37660499, 27.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/428/14

27 лютого 2014 року

11год. 30 хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув

відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненський районний центр зайнятості

до

Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Рівненський районний центр зайнятості (далі - Рівненський РЦЗ, Позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду зі скаргою до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції (далі - ВДВС Рівненського РУЮ, Відповідач) на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2007 року задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у сумі 1156,83 грн. та видано виконавчий лист №19/16 від 05.02.2007 року. Отриманий виконавчий лист був спрямований до відділу державної виконавчої служби для виконання.

Відповідачем прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479389 від 17.01.2014 року з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, мотивуючи її ч.5 ст.26 Закону України “Про кримінально-виконавчу службу України”, а саме: звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Позивач не погоджується з вказаною постановою та вказує на відсутність у відповідача підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. У вказаній скарзі просить скасувати постанову ВДВС Рівненського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479389 від 17.01.2014 року та зобов'язати ДВС прийняти виконавчий лист до виконання.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти адміністративного позову не заперечив, в судове засідання не прибув. Про дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов’язковою участь відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2007 року було задоволено позов Прокурора Рівненського району в інтересах держави в особі Рівненського районного центру зайнятості до Городищенської виправної колонії №96 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у сумі 1156,83 грн.

На виконання рішення суду, Позивачу був виданий виконавчий лист №19/16 від 05.02.2007 року, який останнім пред'явлено до виконання.

Постановою ВДВС Рівненського РУЮ ВП №41479389 від 17.01.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Зазначена постанова вмотивована тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців організаційно-правова форма Городищенської ВК № 96 код 08680721 – державне підприємство, засновником якого є Державна пенітенціарна служба України та перебуває в державній власності, згідно з ч.5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

Оцінюючи правовідносини зазначені вище, суд виходить з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Закон №606).

Згідно ст. 1 Закону №606, в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1, 2 ст.25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В той же час, статтею 26 Закону №606, визначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається із постанови Відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження, остання постановлена на підставі п.8 ч.1 ст.26 вказаного Закону, а саме: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження та мотивовані вимогами Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України».

Так, дійсно приписами ч.5 ст.26 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

В той же час, відповідно до статті 26 цього ж Закону, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об’єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що під зверненням стягнення на майно установ виконання покарань та їх підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України та належать їм на правах оперативного управління або повного господарського відання, і в даному випадку статус зазначеного майна безпосередньо не поширюється на кошти таких установ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач мав би відкрити виконавче провадження та здійснити виконання шляхом звернення стягнення на кошти боржника, що і передбачено ч.2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: звернення стягнення за виконавчими документами в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Пунктом 17, Постанови Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012, «Про внесення змін до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження») .

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України та частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається виконавчий лист (ч.1 ст.258 КАС України), на підставі якого державний виконавець згідно з ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" відкриває виконавче провадження.

Разом з тим, із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо примусового виконання рішення суду, а відразу ж відмовлено у відкритті виконавчого провадження, що фактично виключає виконання судового рішення.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова ВДВС Рівненського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479389 від 17.01.2014 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов'язання прийняти виконавчий лист до виконання, Позивачу слід відмовити, оскільки в даному випадку, прямо зобов'язавши Відповідача прийняти виконавчий лист до виконання, суд фактично здійснить підміну функцій останнього, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України, позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №41479389 від 17.01.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.