Ухвала суду № 37660166, 11.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/1369/13-ц 11.03.2014 11.03.2014 11.03.2014

Провадження №22-ц/784/863/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Патрик Ю.Ю.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

11 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 14 лютого 2007 року уклав з відповідачем кредитно-заставний договір, за умовами якого останній отримав 2 322,09 грн. кредитних коштів строком на 1 рік під 24 % річних.

Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на 11 вересня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 27 959,75 грн., просив стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив про застосування позовної давності.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року відмовлено у задоволенні позову за пропуском позовної давності.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Між тим, відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 14 лютого 2007 року між сторонами укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав 2 322,09 грн. кредитних коштів строком на 1 рік під 24 % річних, тобто до 14 лютого 2008 року включно. Позичальник зобов'язався щомісячно, в період з 20 по 25 число кожного місяця сплачувати по 251,30 грн. на погашення заборгованості за кредитом.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 11 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 959,75 грн., із яких:

- 2 322,10 грн. - заборгованість за кредитом;

- 10519,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 344,85 грн. - по комісії;

- 12 966,15 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина)

- 1 307,61 грн. - штраф (процентна складова).

Позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років у відповідності до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Із заяви, підписаної позичальником вбачається, що він ознайомлений та погоджується з Умовами надання йому вказаного споживчого кредиту (а.с.4).

2 грудня 2013 року до суду надійшла позовна заява Банку, відправлена поштою 17 вересня 2013 року, про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

За такого, п'ятирічний строк позовної давності по останньому платежу сплив 14 лютого 2013 року, проте Банк звернувся до суду лише у вересні 2013 року ( через 7 місяців після спливу вказаного строку).

За такого, висновок суду про пропуск позовної давності є правомірним.

Як вірно послався суд першої інстанції, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про переривання строку позовної давності з підстав наявності судового наказу про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, не підтверджується як матеріалами справи, так і доданими документами до апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Клопотання представника відповідача щодо компенсації витрат, понесених відповідачем на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає, оскільки у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено за пропуском позовної давності, а не за безпідставністю позову.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: